fbpx
Життєві історії
Таня поверталася з роботи без настрою. Хоча начальник привітав усіх жінок зі святом 8 Березня не тільки хорошими словами. Букет квітів та тугенький конверт, звичайно, усіх потішили. Тільки не Таню. Що тепер гроші? Коли бракувало уваги і любові від свого чоловіка. Здогадувалася, що у нього є інша жінка. Тому плелася додому без усякої радості, у вікні було світло, але ж чоловік так рано не повертався ніколи. Вона швидко попрямувала в квартиру, навіть не думала, що цей вечір так змінить її власне життя

Таня поверталася з роботи без настрою. Хоча начальник привітав усіх жінок зі святом 8 Березня не тільки хорошими словами. Букет квітів та тугенький конверт, звичайно, усіх потішили. Тільки не Таню. Що тепер гроші? Коли бракувало уваги і любові від чоловіка. Вона добре відчувала, що у нього є інша жінка. Тому плелася додому без усякої радості в цей час.

Коли вона повертала у свій двір, чомусь мимоволі звертала погляд на свої вікна. Тепер теж глянула – і неабияк здивувалася: вдома якраз світилося у вікні! Ще ніколи чоловік так рано не вертався! Останнім часом раніше восьмої не з’являвся. І то завжди втомлений дуже. Його втому і роздратування списувала не на купу щоденної роботи, а на те, що він, певно, знайшов собі іншу. А на що ще можуть йти чоловічі сили? За матеріалами

Тихенько відчинила додому двері. Навшпиньки пройшла до спальні. Чоловік якраз сидів за комп’ютером.

Побачивши її, здригнувся і криво посміхнувся. Краєм ока Таня помітила на екрані обриси жінки – не розгледіла її якраз через свій поганий зір. Аж в піт кинуло від несподіванки, та й слова не промовила. Андрій моментально вимкнув комп’ютер.

– Вечеряти будеш? – стримуючи себе від злості, запитала вона свого чоловіка.

– Ні, я спішу, – чмокнув у щічку і вийшов з квартири, на ходу кинувши: – Скоро буду, чекай.

Тільки за ним зачинилися двері, як Таня почала плакати і подзвонила сестрі, яка була найкращою подругою.

– Андрій… має… має.. іншу… – схлипуючи в трубку, гірко заплакала.

Сестра була приголомшена: ну, не може зять, такий порядний, такий надійний, зраджувати!

– Що робити?! – Таня плакала і причитала. – Ото подарунок для мене!..

– Я ж тобі кажу: не може бути! – сестрі вже увірвався терпець заспокоювати Таню, і вона несподівано випалила: – Ну, так простеж за ним, біжи подивися.

Таня кинулася на балкон. Андрій не від’їхав, а ще прогрівав машину. Стояв на вулиці і весело розмовляв по телефону. Певно, з тою молодухою говорить, он як посміхається. Нашвидкуруч Таня накинула куртку, на босі ноги – чоботи, і вибігла з квартири. Але Андрія вже не було, лише курів дим від машини, що завертала за будинок. Куди йти? Вирішила у магазин, бо у хаті не було хліба. Підійшла до крамниці, і погляд чомусь ковзнув на парковку, де побачила свою «Ауді». Затрималася і чекала Андрія. Він вийшов з квіткового кіоску з букетом. Все, точно – має коханку! Але не сів у машину, а пішов до сусіднього будинку, просто у під’їзд… сестри. Таня, нічого не розуміючи, поспішила за ним. Він піднявся сходами, подзвонив у двері, і за мить почула голос… рідної сестри та її дзвінкий сміх.

– О-о, ти так скоро, не думала, – щебетала Наталя. – Заходь швиденько, а то ще Танюха прибіжить. Вона про щось здогадується.

Від суму та несподіванки підкосилися ноги, загупало у голові. Інша жінка – то сестра її?!

Знесилена, розчавлена зрадою попленталася додому. Так і сіла на ліжко, не роздягаючись, у куртці, чоботях. Скільки так у темряві лежала, не пам’ятає. Пригадує, що плакала, нарікала на чому світ своє гірке життя. Кому тепер потрібна? Дочка заміжня, у неї свої клопоти, хтозна, чи у неї все добре, який той зять. Бо ніколи не думала, що її турботливий Андрій – зрадник. Якби ж знайшов якусь чужу жінку, хай молоду, хай зовсім юну, але ж не її рідну сестру! А Наталка… Як вона могла?! Після того, як не стало батьків була єдиною рідною душею, якій довіряла все – навіть якісь подробиці свого життя з Андрієм. А Наталя, значить, просто насміхалася, так підло заглядала в очі. У цю мить ненавиділа не чоловіка, а сестру. Оце зробила подарунок на день народження, який Таня святкує 8 Березня.

– Як так можна було… – прошипіла крізь зуби.

Раптом скрипнули двері. То вернувся чоловік додому.

– Танюшо, ти вдома? – лагідно запитав.

От зараза, як тільки язик повертається її так називати. Швиденько витерла гіркі сльози, які безупинно котилися по щоках, зняла куртку, чоботи і занурилася під перину.

– Не вмикай світло, не треба, – попросила, щоб не бачив її задутого обличчя.

Сьогодні ще нічого йому не скаже. А за ніч вирішить, що робити, як далі жити.

Андрій зайшов у спальню. Через щілину ковдри побачила, як він здивовано подивився на куртку і чоботи, що валялися посеред кімнати. Щоб нічого не розпитував, випередила:

– Вибігала хліб купити. І голова різко заболіла. Мабуть, хтось наврочив, – пояснила кволим голосом.

– Спи, – Андрій ніжно пригорнувся і вийшов.

Чула, як він до глибокої ночі у залі дивився футбол, потім якусь комедію, бо заливався сміхом. Правильно, тобі весело. Маєш і жінку, і ще одну…

Як не дивно, Таня безпробудно спала до самого ранку. Прокинулася від шуму на кухні. А тоді її нюх вловив приємний запах свіжозвареної кави. Заплющила очі, бо чула, як Андрій йшов до кімнати.

– Танюшо, – шепотів на вушко, – прокидайся, моя маленька. Кава холоне.

Таня вдавано позіхнула ніби зі сну, а на душі кішки шкребли. Щонеділі, коли чоловік ніс каву у ліжко, була найщасливішою жінкою на світі, а сьогодні його люто ненавиділа. Проте посміхнулася (бо ще не знала, як жити далі).

– Зі святами, моя хороша! З днем народження і з 8 Березня! – Андрій, усміхаючись, простягнув їй точнісінько такий же букет, який ніс сестрі.

Взяла його до рук, пригорнула і побачила серед безлічі соковитих трояндочок невеличкий конверт із зображенням моря.

– Що це? – здивувалася.

– Відкрий.

Без усякого ентузіазму розгорнула і побачила… поїздку в Індію! Їхати вже через день! Аж скочила з ліжка – таке диво у житті ще ніхто не дарував. Про Індію мріяла з дитинства. Чомусь їй завжди подобався радянський мультик про бідолашну антилопу, яка давала золото, і відтоді так хотілося побачити цю дивовижну країну.

– Це ж так дорого! – Таня нічого не розуміла.

– Ну то й що, – усміхався чоловік. – Останнім часом я отримав хорошу «ліву», сидів допізна на роботі, ще й ти сердилася. А це твоя Наташка через знайому дістала «гарячу» недорогу путівку, «полювала» за нею цілий місяць. Вчора забрав у неї. Бач, як гарно причепила конверт між квітами. Я б так не зміг… А що таке? Чого невесела?

– Андрій, мій найкращий, я так тебе кохаю, щиро кохаю тебе, ти навіть не уявляєш…

Таня міцно пригорнулася до нього, ховаючи своє обличчя від сорому, невже вона могла так думати про свого чоловіка та сестру. Їй аж ніяково стало за свої недобрі думки…

А коли чоловік пішов у душ, Таня швиденько набрала сестру Наталю:

– Я вчора тебе так ненавиділа, ти навіть уявити собі не можеш.

І розповіла про «шпіонаж», про свої здогадки, плачі…

– Ну й нерозумна ти, Танько… – сестра заливалася сміхом. – Як могла таке подумати, ну й ти чудна людина, чесне слово?!

Олена ПАВЛЮК.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook