Свою молодшу сестру Віру я в дитинстві дуже любив, оберігав від усіх, і називав її не інакше як Віруня. Але то було давно. Доросле життя нас обох дуже змінило. І зараз виникла така ситуація, що ми з сестрою можемо стати ворогами на все життя, а мені найменше цього б хотілося. Проте, і своє віддавати сестрі я теж не хочу. Зараз моя сім’я – це дружина і діти, і мені перш за все про них треба дбати
Свою молодшу сестру Віру я в дитинстві дуже любив, оберігав від усіх, і називав її не інакше як Віруня. Але то було давно. Доросле життя нас обох дуже
Діточки, як добре, що ви у мене є! А з ким з вас я житиму, коли повернуся додому? – пригощаюся я за столом наїдками, які приготувала дочка з невісткою, і так, у формі жарту, вирішила прояснити ситуацію. Після цього мого простого запитання, в кімнаті настала тиша. Діти здивовано дивляться то один на одного, то на мене. Першою заговорила донька. – Мамо, ну навіщо тобі з кимось з нас жити? Ти вже за стільки років відвикла від цього галасу. А хіба ти не збираєшся купувати собі однокімнатну квартиру
– Діточки, як добре, що ви у мене є! А з ким з вас я житиму, коли повернуся додому? – пригощаюся я за столом наїдками, які приготувала дочка
Каву ще маєш, мамо? Оля каже, що у нас уже вся італійська кава закінчилася. То я заїду до тебе після роботи, приготуй заодно щось смачненьке, – каже в поспіху мені по телефону син. Навіть не дочекався моєї відповіді, і слухавку поставив. Отак просто поставив мене перед фактом – по каву він приїде. А він що думає, що кава у мене в тумбочці росте? Я додому приїхала ще три місяці тому, і привезла з собою усякої всячини, в тому числі і каву. Але все має здатність закінчуватися. Та я впевнена, що справа не в каві. Юрко по гроші хоче приїхати
– Каву ще маєш, мамо? Оля каже, що у нас уже вся італійська кава закінчилася. То я заїду до тебе після роботи, приготуй заодно щось смачненьке, – каже
Марія взяла аркуш, на якому учителька записала вулицю і номер будинку, де проживає Оксана з чоловіком, і на наступний день розшукала подругу. Дівчині треба було грошей, щоб викупити квартиру. Аспірантам в інституті пропонували за спрощеною програмою житло, але треба було оплатити всю суму відразу. От Марія і подумала, що в цій справі їй може допомогти Ігор з Оксаною. – Привіт. Чого прийшла? – Оксана явно була не рада бачити свою подругу дитинства. А коли та їй розповіла про свою проблему та ще й грошей попросила, Оксана розсміялася їй прямо у вічі і заявила, що такими дурницями вона і не подумає турбувати чоловіка
– Невже ви обидві вчителями вирішили стати? – з посмішкою запитала Світлана Іванівна двох своїх улюблених вихованок. А ті лише розсміялися своїм заливним сміхом, глянули одна на одну
Наближався Новий рік. Усі збиралися на корпоратив. Олена купила собі дуже красиву сукню в надії, що Олег запросить її і нарешті познайомить з своїми друзями, так би мовити, введе її в своє коло. – Ти куди так вирядилася? – здивовано запитав її Олег, коли побачив Олену при повному параді. – А хіба ми не йдемо разом? – розгублено запитала дівчина. – Звичайно, що ні. Як ти могла таке подумати? І взагалі, затягнувся вже наш роман, треба закінчувати, – сухо сказав чоловік
– Та він тобі як тато. Оленко, навіщо тобі цей чоловік? – намагалися напоумити молоду дівчину її подруги. Та Олена їх не слухала, вона закохалася в Олега, не
Коли Ліда говорила чоловікові, що вона так далі не може і колись піде від нього, він не сприймав всерйоз її слова, бо був переконаний, що нікуди вона від нього не дінеться. – От що ти собі таке вигадуєш? Подивись на себе. Кому ти потрібна? – говорив чоловік. Ліда з сумом розуміла, що і справді варіантів у неї є не багато, тому продовжувала все терпіти. Все змінилося тоді, коли Остап, єдиний син Ліди та Любомира в столицю поїхав вчитися, а вона в Іспанію вирішила податися
“Та кому ти потрібна?”, – ці слова Ліда настільки часто чула від свого чоловіка, що за роки життя з ним вже й сама в це повірила, що вона
Вже з першого дня, коли Марія приїхала додому, вона відчула, що атмосфера тут якось змінилася. Вони з донькою ніколи не мали проблем у спілкуванні, і вона не очікувала, що щось змінилося тепер. Однак одного разу, коли Марія взяла рушник з ванної кімнати, Віка зробила їй зауваження, що рушник належить зятю, і що треба питати, перш ніж щось брати. Марія відразу вибачилася, але це вже був перший дзвіночок. Протягом тих кількох тижнів, що Марія провела вдома, вона помітила, що багато чого в будинку тепер належить саме зятю, хоча придбано все це було за її гроші
Марія вже десять років працює в Італії, вирушивши туди на заробітки в свої п’ятдесят, коли зрозуміла, що сімейного бюджету для забезпечення потреб родини не вистачає. Поїхала вона в
Досиділи всі гості до кінця вечора, я подала торт до кави. І тут донька запропонувала, щоб я свічку задула і бажання загадала. – А що мені загадувати? – кажу. – Моє бажання вже збулося. Я собі машину купила. Треба було бачити очі сина, дочки, а найбільше чоловіка. Вони не знали, що я в Німеччині навчилася водити і здала на права. Гроші відкладала майже рік, і придбала собі гарну іномарку. А що, хіба я не заслужила
– А хіба тобі щось треба, мамо? У тебе ж все є! От я і кажу Ігорю, що найкращим подарунком буде наша присутність. Ну хіба ж не так?
Чай свій у невістки я так і не допила. Пішла в коридор, стала взуватися. Ілона на це ніяк не відреагувала. Навіть не питала, куди я іду. Вийшла я під під’їзд, сіла неподалік на лавочку, і дала волю сльозам. Так прикро мені в житті ще ніколи не було. А через якийсь час бачу невістка вийшла гуляти з дитиною, і всю мою консервацію на смітник винесла. Слів не було. Коли вона пішла, я склала все назад в сумки і попленталася на вокзал. Мені пощастило, бо хтось здав квиток і я змогла його купити на вечір
– Не приїжджай, мамо. Не треба, дорога далека, а ти вже не молода. Навіщо тобі в потязі цілу ніч мерзнути? – каже мені син. – Ну як навіщо?
Ти за нього заміж не вийдеш! Я цього не дозволю! – мама Катерини настільки категорично це заявляла, що дівчина, знаючи її характер, добре розуміла, що мама не жартує. – Ну чому, мамо? Ти ж його зовсім не знаєш! – намагалася виправити ситуацію Катя. – Ти його бачила? А ти у нас он яка красуня, так що, доню, ти ще свою долю знайдеш. А перше кохання у кожної людини є, – мама була невблаганною
– Ти за нього заміж не вийдеш! Я цього не дозволю! – мама Катерини настільки категорично це заявляла, що дівчина, знаючи її характер, добре розуміла, що мама не

You cannot copy content of this page