Головна

op

Я не знаю, як у мене там на чужині складеться, тому і хочу, щоб батьки свій будинок на мене переписали, – заявила нам усім моя молодша сестра Ольга, коли приїхала в гості і всі ми зібралися за родинним столом. Батьки мовчали, я теж, але ні їм, ні мені не подобалася пропозиція Ольги, проте спробуй їй лише заперечити. Ми всі добре знали її запальний характер, вона якщо вже щось вирішила, то її переконати просто неможливо. Мова йде про добротний двоповерховий дім, його батьки будували чи не все життя. Тато їздив по заробітках, і всі гроші вони вкладали в дім. А тепер ми з чоловіком ще й за свій кошт в ньому капітальний ремонт зробили, то взагалі – не дім, а цукерочка
Життєві історії 0
– Я не знаю, як у мене там на чужині складеться, тому і хочу, щоб батьки свій будинок на мене переписали, – заявила нам усім моя молодша сестра
Знаєш, Юро, вона тобі сестра, а я – дружина. І я вже більше не можу дивитися на те, як ти забираєш від наших дітей і несеш все Олені. Юрій і сам розумів, що дружина має рацію, але по-іншому вчинити не міг. Коли сестрі була потрібна допомога, він першим подавав свою руку, і так було завжди, ще з дитинства. – Юро, я не проти, щоб ти допомагав Олені. Але коли щоразу ти береш від нашого сімейного бюджету – це вже не підтримка. Це збитки для нас. – Я все розумію. Але я не можу інакше
Життєві історії 0
– Знаєш, Юро, вона тобі сестра, а я – дружина. І я вже більше не можу дивитися на те, як ти забираєш від наших дітей і несеш все
Добре тобі, Ганно, твої донечки мирно живуть, ніколи між собою не сперечаються, – якось зауважила сусідка, в якої на подвір’ї діти завжди зчиняли галас, бо вічно щось поділити не могли. – Так, мої дівчатка – золоті, я ними дуже тішуся, бо коли діти живуть у злагоді, для батьків то велике щастя, – Ганна, яка все життя нездужала, щиро тішилася тим, що її дочки так між собою мирно живуть, і точно підтримають одна одну, якщо що
Життєві історії 0
– Добре тобі, Ганно, твої донечки мирно живуть, ніколи між собою не сперечаються, – якось зауважила сусідка, в якої на подвір’ї діти завжди зчиняли галас, бо вічно щось
Краще б вона нічого не приносила, купує все найдешевше, наші діти таке не їдять. А потім ще й ображається, що внуки не хочуть з нею спілкуватися, – Надія крутила в руках горнятко з запашною кавою, дивилася на полуницю, яку принесла свекруха, і прямо говорила своєму чоловікові все, що вона про це думає. – А хіба бабусю внуки мають не просто так любити, хіба треба «за щось»? Надю, це вже переходить усякі рамки, мама пішла від нас ображена, – серйозним голосом сказав Максим. – Нехай на себе ображається, не треба було цю найдешевшу полуницю до нас тягти. А тепер що мені з нею робити, діти її їсти не хочуть, вона потекла, – стала скаржитися дружина
Життєві історії 0
– Краще б вона нічого не приносила, купує все найдешевше, наші діти таке не їдять. А потім ще й ображається, що внуки не хочуть з нею спілкуватися, –
Можеш кликати просто – мамо, – свекруха відразу дала зрозуміти невістці, що в цій хаті господиня – вона. – Не переживай, все налагодиться, – утішав молоду дружину Андрій, але Оленка почувалася в домі свекрухи дуже некомфортно. Здавалося, що в цій хаті навіть стіни нашіптують: чужа. Перші місяці після весілля Оленка з Андрієм жили у Ганни Степанівни, поки будували свою хату. І хоч Андрій намагався бути посередником між двома жінками, щодня щось ішло не так
Життєві історії 0
– Можеш кликати просто – мамо, – свекруха відразу дала зрозуміти невістці, що в цій хаті господиня – вона. – Не переживай, все налагодиться, – утішав молоду дружину
В місто Стефанія їздила не часто, але якщо вибиралася, то вже на кілька днів, щоб за одним разом всі справи вирішити. Такі візити завжди закінчувалися не дуже приємно, бо невістка на свекруху вовком дивилася, але цього разу це вже перейшло усякі рамки. Стефі треба було ще в пенсійний зайти, кілька питань зʼясувати, і нічого б не сталося, якби невістка їй запасний ключ дала, вона ж не чужа людина. Але Лариса вникати в проблеми свекрухи не захотіла. Вона вирішила, що її не буде вдома, отже і гостям у неї нема що робити
Життєві історії 0
– Не можу повірити, так тобі і сказала? – Анна не йняла віри, що таке буває, коли сусідка Стефа розповідала їй, як невістка її практично з дому виставила.
І гроші не допомогли – зібрався і пішов. Бідолашна Люба, для кого ж вона так старалася, – в селі новину про те, що Михайло пішов від Люби не обговорював хіба що лінивий. – А що її шкодувати? Сама винна. Хто ж на стільки років чоловіка вдома самого залишає? Хотіла грошей – має гроші, а чоловіка позбулася, – говорили одні. – Та він невдячний, стільки років жив за гроші Люби, а тепер вона стала йому непотрібною, – казали інші
Життєві історії 0
– І гроші не допомогли – зібрався і пішов. Бідолашна Люба, для кого ж вона так старалася, – в селі новину про те, що Михайло пішов від Люби
Віро, ти ж дома з дитиною, то сходи за хлібом. – Віро, треба гроші на ремонт – ти ж маєш ту “заначку”? – Віро, ти бухгалтер, дай гроші на машину. Чоловік чомусь вирішив, що якщо дружина добре заробляє, то саме вона має тягти фінансову сторону сімʼї, а він особливо не перепрацьовувався, а те, що заробляв, як правило, витрачав на себе. Дім, дитина, сімейні витрати – усе це було на Вірі, бо вона – сильна, бо вона – все може
Життєві історії 0
Віра прокинулась, як завжди – о 6:00. Без будильника. Навіть у вихідний вона не могла довго спати і звично потягнулася до кухні. Зробила собі каву. Потім згадала, що
Ну нема в мене грошей зараз, так буває. Оксано, повір, все налагодиться, а цей період треба пережити. Ігор дивився на дружину не то винуватими, не то розгубленими очима. Раптом на їхнє подвір’я забігла Ліля, колишня однокласниця Оксани, і Ігор зрадів, що це шанс перервати цю незручну для нього розмову. – Ну все, я побіг, а ви тут набувайтеся, – сів на велосипед із словами, що скоро буде. Оксана зробила чай і сіла за стіл. З її виразу обличчя відразу було видно, що у неї щось не так
Життєві історії 0
– Ну нема в мене грошей зараз, так буває. Оксано, повір, все налагодиться, а цей період треба пережити. Ігор дивився на дружину не то винуватими, не то розгубленими
Ото вибрала собі, – бурмотіла Марія, дивлячись, як донька з нареченим стоїть на подвір’ї. Не подобався їй майбутній зять, але дочка доросла, це її вибір. Марія Іванівна не злюбила Романа з першого погляду. Не те щоб він був поганим – просто не «її тип». – І що вона в ньому знайшла? – скаржилася Марія сусідці. – Зовсім не господар. Що ж він за опора буде для доньки? Але Оля була непохитна, довелося тещі до зятя звикати
Життєві історії 0
– Ото вибрала собі… – бурмотіла Марія, дивлячись, як донька з нареченим стоїть на подвір’ї. Не подобався їй майбутній зять, але дочка доросла, це її вибір. – Мамо,

You cannot copy content of this page