op
— Я вам усе життя віддала, а тепер навіть на звичайні краплі від тиску мушу позичати по сусідах? Галина Степанівна з глухим стукотом зачинила дверцята старої навісної шафки.
— Тобі зовсім повилазило, Максиме? Поглянь на підлогу, де вона? — Хто вона, Наталко? Що сталося, чому ти стоїш у темряві? — Наша пральна машина! Її немає! Просто
— Буде в тебе нормальна робота — тоді й поговоримо про нові чоботи, а поки що можна й у цих походити, — спокійно кинув чоловік, навіть не підводячи
— Якщо твої батьки приїдуть на наше весілля у тому старому одязі з села, мені буде соромно перед колегами, тому хай краще просто передадуть гроші поштою і залишаться
— У моєму домі буде так, як я вирішила, — спокійно, але дуже твердо мовила Надія, забираючи з рук свекрухи кавник. Ганна Василівна стояла посеред маленької орендованої кухні
— Якщо син вибирає чужу жінку замість рідної матері, то гріш йому ціна як чоловікові! — дзвінкий голос тітки Галини через слухавку гудів так, ніби вона стояла посеред
— М’ясо зараз дороге, Галю, тобі й макаронів вистачить, а чоловіку треба сили мати, він же родина і опора, — спокійно сказала свекруха, викладаючи синові на тарілку найкращі
— Ти закриєш свою кав’ярню на суботу, бо весілля в рідної сестри твого чоловіка буває раз у житті, а з рідні грошей не беруть, — свекруха сказала це
— Твій ювілей святкуватимуть мої люди, а платитимеш за це ти, бо ти в цій хаті чужа і мусиш знати своє місце! Саме цими словами моя свекруха, Галина