op
— Ти хоч раз у житті можеш зварити нормальний холодець? — кинув Назар, заглядаючи в каструлю, де ще з вечора холонула прозора страва. — Знову часнику забагато. Скільки
Колеса білого бусика глухо підстрибнули на вибоїні, і старий водій, не виймаючи з рота згаслої цигарки, буркнув: «Приїхали. Львів. Кінцева». Галина здригнулася й розплющила очі. Шия заніміла так,
— Сестричко, ви мені маєте виплатити повну вартість моєї частки за моїми розцінками, інакше я передам ці сотки зовсім стороннім людям, і тоді вже самі з ними розбирайтеся,
— Якщо ти знову покличеш батьків до себе на обід, то годуй їх тільки за власний кошт, а не за мої перекази, — спокійно сказав брат у слухавку,
— Невістко, подавай уже те гаряче та помовч трохи, не рівняй себе до міських! Твоє діло коло плити поратися, а не розумні розмови вести! Голос свекрухи прокотився кімнатою
— Назаре! Якщо ти вважаєш, що ти вже такий дорослий, щоб одружуватися у двадцять років, то будь дорослим і гроші заробляти, а не тягнути їх із нашої кишені!
Чашка з вицвілими волошками стояла на клейончастому столі, рівно на тому ж місці, де й двадцять років тому. Тільки клейонка була вже інша — не стара радянська з
— Наталко! Я твою картку взяла, бо нам терміново було треба, а ти собі ще заробиш! — спокійно сказала свекруха у слухавку, ніби йшлося про звичайну дрібничку, а
— Вона відходить, невже в тебе немає нічого людського, приїдь і попроси вибачення! — кричала у слухавку тітка так, що дзеленчало скло у вікні. Я мовчки натиснула на
