Головна

op

В неділю нас чекав неабиякий сюрприз. Прийшли батьки Олександра і ми з чоловіком лише переглянулися. Відразу було видно, що особливими манерами вони не вирізняються. Майбутній сват поплескав мого чоловіка по плечу, і відразу перейшов на ти. А сваха зайшла на кухню не чекаючи запрошення, і почала розкладати їжу, яку вона привезла з собою. – Свахо, ну навіщо було так турбуватися? У нас все є, ми готувалися до вашого візиту. – Що у вас там є? Мабуть, все в магазині купили? У нас все домашнє, свіженьке. За годину ми вже з сватами спілкувалися так, наче зналися все життя. Так, вони люди з села, прості, але зате щирі і відкриті, зараз це рідкість велика
Життєві історії 0
В суботу зранку я пішла на ринок, купила продуктів, і збиралася варити суп з гарбуза, бо чоловік давно просив. Зайшла на кухню, розклалася. Раптом вбігає щаслива Оленка і
Зараз у мами мого чоловіка зменшилася кількість грошей, бо відкладеного вона не мала нічого, а теперішньої пенсії їй не вистачає. Тому свекруха вирішила переїхати до нас на час опалювального сезону. – Ти ж розумієш, це мама, ми не можемо їй відмовити, – заявив мені Максим. Я не дуже хотіла жити з  свекрухою, але перечити чоловікові не стала, щоб не псувати наші з ним стосунки. До того ж, я припустила, що тепер свекруха буде допомагати нам з дітьми. Якою ж я була наївною
Життєві історії 0
– Треба щось робити, Максиме. Так далі тривати не може. У нас двоє дітей, один в садочок ходить, інший в школу, витрати великі, а а нам грошей не
Та якби не моя мама, то ваш син досі б на квартиру заробляв. А так, живе собі спокійно на всьому готовому в трикімнатній квартирі. А ви нам нічого не дали, – заявила мені невістка. – Це я не дала? А те, що я вже пів року як вам з дитиною допомагаю – це не рахується? – кажу і мало не плачу. – Так ви ж у нас жили! Пів року за наш рахунок! – не мовчить невістка. – Жила. Бо ви мене покликали. А у мене, взагалі-то, своя хата є. І я маю де жити. Невістка так розійшлася, бо дізналася, що я город продала і гроші доньці віддала. А вона вважає, що так не чесно
Життєві історії 0
– Та якби не моя мама, то ваш син досі б на квартиру заробляв. А так, живе собі спокійно на всьому готовому в трикімнатній квартирі. А ви нам
Характер свахи я добре знаю, тому відразу зрозуміла, що не на троянди вона прийшла до мене дивитися, а треба їй щось від мене. І я як у воду дивилася. – Робіть, свахо, каву. Ви, напевно, багато доброї італійської кави привезли? І гроші, мабуть, теж привезли. Власне, за чим я до вас прийшла – мені тисяча євро потрібна. Я знаю, що гроші у вас є, то позичте по-родинному. Каву я зробила, мені не шкода, а далі і кажу: – Звиняйте, Анно, але гроші я вам не позичу
Життєві історії 0
– Яке ж у вас тут все гарне! Троянди – така краса! А хто за ними доглядає, коли вас нема, Маріє? – стала хвалити мене сваха, коли в
Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, – вже не так бадьоро сказав чоловік. – А кого почав любити? У тебе хтось є? – питаю. Сама не знаю, навіщо я це спитала, адже я ніколи не підозрювала свого чоловіка у зрадах
Життєві історії 0
– Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо
До сусідки я таки пішла, бо мені треба було виговоритися. Вона мене уважно вислухала, а потім порадила мені таки їхати. – Вона молода і нічого ще не розуміє, а коли зрозуміє, то пізно буде, – каже мені сусідка. А ти бери гроші, і їдь, бо потім все налагодиться, утрясеться, і ти не пережалієш, що не була у доньки на весіллі, – радить мені вона. Сусідка позичила мені тисячу євро п’ять тисяч гривень і наказала їхати, навіть всупереч волі доньки.– Тисячу євро у конверт поставиш, а за 5 тисяч купиш собі обновки, щоб ти не гірше за сваху виглядала, – каже. Та я щось вже і не знаю, чи їхати, чи не їхати
Життєві історії 0
– Мамо, Максим зробив мені пропозицію, – радісно повідомила мені донька. – Я така щаслива! – каже. – Ми не будемо довго тягнути і весілля зробимо вже в
Хату я не продавала до осені, хотіла спочатку урожай з городу зібрати, бо з нього все і почалося. Але як тільки я городину зібрала, то зробила все, що задумала, чим неабияк ошелешила своїх дітей. – Не розумію, що відбувається? Мамо, на нашому подвір’ї вже господарюють чужі люди, – збентеженим голосом повідомив мені син по телефону. – Що ці люди тут роблять? Мамо, може поясниш. І де, взагалі, ти? Я аж розсміялася, не пройшло і пів року як син про мене згадав! – Я заміж вийшла, і тепер в місті живу, – кажу. В слухавці повисла тиша. Потім син наче оговтався і теж почав сміятися
Життєві історії 0
Хату я не продавала до осені, хотіла спочатку урожай з городу зібрати, бо з нього все і почалося. Але як тільки я городину зібрала, то зробила все, що
Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за готельний номер. – Не пробачу я тобі цього ніколи. До мене більше не приїжджайте, – випалила і поставила слухавку
Життєві історії 0
– Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя
Розуміючи, що ситуація в родині стає напруженою, Оксана згадала прохання матері і вирішила діяти. – Василино, ходи в хату, допоможеш мені голубці заправити, бо вже підійшли на плиті, – раптом гукнула вона сестру. Василина ліниво піднялася з-за столу, і попрямувала на кухню. А Оксана, тим часом, вийшла на двір, і попросила брата дозбирати у відро горіхи, бо за три дні їх уже чимало нападало. – Збери, Павлику, щоб не пропадали. Продаш, будеш мати гроші, – каже. Ніхто і не зрозумів, що діяла Оксана згідно з проханням матері – за будь-яку ціну зберегти мир в родині
Життєві історії 0
– Оксано, нам поговорити треба, – якось покликала мама свою середню доньку до себе на серйозну розмову. Марія відколи провела чоловіка у засвіти, зрозуміла, що таки поки був
Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону, коли я їй повідомила, що додому хочу. – Ти ж в Італії, в Римі, і літо надворі, так що відпочивай, – каже мені Соломія. Настанови доньки мене дещо засмутили, адже я три роки додому не приїжджала, скучила за ними, а вона все відтерміновувала мій приїзд, весною казала – приїдеш літом, а влітку вже відтягнула до осені. Я все розумію, діти не хочуть з батьками жити. Тому Соломія і хотіла, щоб я подовше залишалася в Італії, не хотіла, щоб я їй заважала
Життєві історії 0
– Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону, коли я їй повідомила, що додому хочу. – Ти ж в Італії, в Римі,

You cannot copy content of this page