Oks

— Ти взагалі совість маєш чи як?! Скільки можна сидіти й обіцяти напівпошепки, ніби ти не доросла жінка, а першокласниця перед завучем?! — Андрій гримнув чашкою об стіл

— Сину, ти тільки не хвилюйся, Оксанка обов’язково все поверне! Вона ж у мене добра, чуйна, просто їй там, у тій Португалії, зараз дуже важко обживатися. Іноземщина —

— Послухай, Ніно, ти що, зовсім совість і міру втратила? Рідній сестрі сорок тисяч гривень пошкодувала?! — з таким криком у квартирі з’явилася Галина, гучно грюкнувши важкою дорожньою

Ворота батьківського подвір’я були розчинені навстіж, а бруківкою неспішно подивлявся незнайомий чоловік у світлій лляній сорочці. Він рівними кроками міряв землю від старої розлогої яблуні до старого дерев’яного

— І з якого, дозвольте спитати, дива ми мусимо віддавати власне родинне житло вашому синові? — з порогу, ледь стримуючи обурення, мовила пані Галина, поправляючи мереживну скатертину на

— Ти зовсім глузд втратила, Марино? Це ж моя власна рідна мати, моя рідна сестра з дитиною! Які ще грошові розрахунки на порозі, які рахунки за їжу?! Ти

— Здається, Олено Михайлівно, ви трохи переплутали адреси чи просто вирішили зіпсувати мені день своїми безпідставними докорами? — різко кинула Марія, ставлячи важку каструлю з борщем на дерев’яну

— Навіть не думай про це! Навіть не мрій, жодних розмов на цю тему більше не буде! — категорично заявила Олена, різко відмахнувшись від чоловіка, коли той укотре

— Дача моя, і зятеві на ній нічого робити! — Оксана Григорівна з гучним стукотом опустила на дерев’яний стіл трилітрову банку з солоними огірками, ніби ставила жирну крапку

— Ти взагалі розумієш, що ти наробив, чи твій розум остаточно затьмарив туман від маминих казок? — голос Оксани дзвенів від прихованого, але крижаного обурення, коли вона переступила