Олені виповнилося ледь за 50, заміж вона досі не вийшла, не змогла влаштувати своє особисте життя. Зараз одна виховує сина, працює на двох роботах, жодного разу не була в салоні краси. Знайомі знають, як їй важко живеться, речі свої віддають. Але Олена ніколи не скаржиться, лише шкодує, що подругу не послухала колись свою
Олена Іванівна дивилася на своє відображення в дзеркалі і все більше переконувалася, що її життя пройшло якось не так, як мало б. Вона більше не помічала зміни у
Коли мій син розлучився, зі своєю колишньою невісткою я добре ладнала, адже у нас завжди добрі стосунки були. Але, як тільки він зібрався одружитися вдруге, Злада дуже змінилася, коли дізналася цю новину. Вона стала телефонувати Степанові вдень і вночі, я дуже здивувалася, коли дізналася причину
Я сиділа на кухні, дивилася на посмішку сина на фотографії, але відчувала, що ця посмішка зовсім не щира якась. На ній він посміхався, але я знала, що його
Свекруха продала хату в селі, купила маленьку квартиру біля нас і стала до мене кожного дня ходити
Подруги дивилися на мене й сміялися, коли я призналася, що скаржуся на свою свекруху. — Та ти щаслива людина в житті, — казали вони. — Вона ж тебе
Мамо, ти мене зрадила, – якось подзвонила мені донька. Я була здивована і засмучена водночас, адже чоловіка не стало давно, я сама її виховувала, заміж більше не вийшла, в усьому відмовляла собі, аби лише вона була щасливою. Тепер вона доросла, у неї своя сім’я, я дуже їм допомагаю в усьому, але донька на мене дуже ображається, що я зустріла Олега і тепер заради нього лише живу
Мамо, ти мене зрадила! — ці слова я почула від доньки й не могла повірити власним вухам. Зрада? Я, яка носила її дев’ять місяців, яка залишилась одна після
Коли син одружився, я стала часто приходити до них з невісткою і натякати на онуків. – Твій батько навіть не встиг натішитися тобою, а онучат взагалі не дочекався. Роки швидко збігають, так добре жити, коли велика сім’я. Невістка завжди мовчала, а одного разу сказала, що має до мене серйозну розмову, а я цьому рада лише була
В той день я сиділа на лавці у нашому парку, дивлячись на дітей, що гралися поруч. Вони сміялися, бігали, і їхні щасливі голоси звучали, як музика для моєї
Ми продали двокімнатну квартиру тещі, бо її все одно одну не можна було без догляду залишати. Вона вже немолоденька, почала про все забувати. Як би там не було, а їй вже 85. Я завжди любив та поважав матір дружини, вона доброю та мудрою жінкою завжди була, всі роки чудово ставилася до мене. Але останнім часом все змінилося дуже і я став шукати будинок для літніх людей
Я просто сидів у кріслі, дивлячись у порожнечу. За вікном йшов дощ, але я не відчував його холоду. Мої думки були далеко, у моїй сім’ї, у моїй проблемі.
Прийміть наш подарунок! – вигукнула моя свекруха на нашому весіллі. – Ось, ключі від вашого нового життя! Вона тримала в руках ключі від квартири, перев’язані яскравим червоним бантиком. Я не могла повірити своїм очам. Двокімнатна квартира в новобудові в центрі міста. Таке навіть не снилося ніколи мені. Але попереду було не все так добре
Всі ми прагнемо кращого життя, думаємо, що подарунок — це завжди щось приємне, те, що приносить радість і відчуття підтримки. Ми віримо, що якщо є любов і взаєморозуміння,
Свого часу ми з чоловіком в усьому собі відмовляли, економили на собі, щоб дати доньці дуже хорошу освіту. А вона, як тільки отримала диплом, вийшла заміж і не захотіла зовсім працювати. – Мамо, я ніколи не просила вас цього робити. Ви самі хотіли, щоб я була щаслива. І я щаслива. Я не хочу працювати. Я хочу добре жити. Я хочу насолоджуватися життям. Чоловік добре заробляє, нам вистачає на хліб і до хліба, більше мені не дзвони
Я чомусь й досі відчуваю гіркий присмак великого розчарування, коли згадую про це. Я вважаю, що моя дочка просто не має права ось так взяти і забути про
Ми з Олегом вже багато часу разом живемо, у нас сім’я, взяли в кредит квартиру. Я дуже щаслива жінка, адже у мене ідеальний чоловік, Олег багато зробив для мене. Але нещодавно мама приходила моя і сказала, щоб я запитала чоловіка, чому він досі не розлучився зі своєю першою дружиною
Кожен з нас колись мріяв про казкове щире кохання, те саме, що стає основою для щасливого життя. Я вірно тримала цю мрію, плекаючи її в серці, аж поки
Майже 5 років тому мені мама з села подзвонила, сказала, що занедужала моя сестра, потрібні гроші, в них таких немає і попросила мене позичити 50 тисяч гривень їм. Родина знала, що в мене гроші є, бо не секрет, що заробляла я добре. – Не хвилюйся, мамо, гроші не проблема, аби у вас все добре було, – сказала я і перерахувала родині 50 тисяч. З наступного місяця мама стала повертати мені борг по тисячі гривень і я дуже здивувалася цьому
Я сиділа в своєму великому та просторому кабінеті й дивилася у вікно. Дощ, що розпочався ще вранці, не переставав. Великі, важкі краплі стікали по склу, як мої сльози.

You cannot copy content of this page