У мене там, у матері моєї, гроші є, ти забери, забери їх усі, сьогодні ж забери, це я дітям відклав, – вмовляв дружину Олексій. Коли Марія впустила колишнього чоловіка, який колись залишив її, додому знову, усі люди в селі стали пліткувати, бо не розуміли, як таке можна пробачити, він же до іншої пішов
У тихому селі, де кожен знав кожного, а всі плітки поширювалися швидше за вітер, розгорталася сумна життєва історія, що змінила життя багатьох. Головний герой цієї історії – Олексій,
В той день Злата була на базарі, продавала гриби. Вона часто любила ходити до лісу, а тут якраз сезон – лисички та білі гриби пішли, добре можна заробити. Тому, не втрачаючи можливості, відкласти якусь пару тисяч гривень жінка ходила до лісу, а ранками бігла на базар. – Скільки коштують оці маленькі ваші грибочки? – пролунав чоловічий голос. Злата відразу відвела погляд з телефону. Над її прилавком стояв чоловік років трохи за 50 в дорогому костюмі. Господи – та це ж колишній її чоловік. Той самий Олег, з яким вона прожила в шлюбі 15 років, а потім він до іншої пішов. І ця жінка стояла поруч з ним
На великому центральному місцевому ринку, серед людської метушні, гомону та довгих і яскравих прилавків, Злата, як завжди, зайняла своє звичне місце. Перед нею, як завжди, акуратно вишикувалися ряди
Коли в коридор санаторію зайшла дивна пара, всі люди переглянулися між собою. Вона йшла з маленькою сумочкою, а він за нею з важкими великими торбами. Потім вони зупинилися і чоловік цій пані сказав: – Відпочинь трішки, люба, я все влаштую сам, зараз я розберуся з усім, не поспішай. І попросив її присісти на лавочку. Він був таким турботливим і уважним до неї, що нам було потім дуже важко повірити, що це були дружина і чоловік
Вони неквапливо увійшли до просторого вестибюлю великого санаторію і, майже всі, хто там чекав у зручних кріслах в великому та просторому коридорі, миттєво перевели погляди на цю незвичну
В суботу Андрієві несподівано подзвонили. – Тату, привіт, – мовив незнайомий голос. – Мене звати Артем, а маму мою – Світлана Петрівна. Андрій спочатку думав, що це жарт, але коли почув ім’я Світлани, замовк, бо ніколи й не думав, що так все обернеться через 20 років
Привіт, татусю, — пролунав у слухавці глибокий, такий спокійний та впевнений, але зовсім незнайомий голос. Андрій Іванович, досвідчений підприємець, внутрішньо посміхнувся. Знову дзвонять мені невідомо хто, зараз будуть
Ні, подарунок якийсь ви можете, звісно, купити, але ми грішми краще візьмемо, три тисячі з вас, – сказала свекруха Олені впевненим тоном. Олена спочатку мовчала, бо й не знала, що сказати матері чоловіка на це, пообіцяла, що на день народження вони прийдуть, а за гроші – ні слова, стала чекати, коли з роботи повернеться Олексій
Якраз лише вечірнє сонце хилилося до обрію, коли на телефон Олени зателефонувала Світлана Олегівна, її свекруха. Зазвичай вона телефонувала своєму синові, Олексію, але саме цього разу, не заставши
Чоловік в Чехії багато років працював, гроші заробляв він добрі, а я на них розбудовувала хату свекрів, ми все вкладали в їх обійстя. Хоча в них ще донька рідна була, але вона жила далеко в місті, в квартирі свого чоловіка і про село й чути не хотіла ніколи. Але останні події дуже змінили наше життя і моя зовиця нещодавно й про село згадала
Увесь той час, поки мій чоловік сумлінно їздив на будову в Чехію та заробляв там непогано, я облаштовувала увесь побут у хаті його батьків, свекрів моїх. Ми вважали,
Цей Великдень Наталі був зовсім важкий, смуток і образа на зовицю її не покидають й досі. І свекруху шкода, адже зрозуміло, що вона за доньку свою хвилюється, але так тривати не може, бо виходить, що в родині зовиця головна
Наталя зовсім не любить запрошувати в гості рідну сестру свого чоловіка Оксану. Оксана жінка заможна, живе в столиці, чоловік її дуже добре давно заробляє, діти теж навчаються в
Коли я вдруге вийшла заміж, то була дуже щасливою, адже Олег дуже добре ставився до мого сина, Михайлик обожнював його. Та ось нещодавно чоловік заговорив про відпустку і я стала збирати наші з ним речі, звісно, й дитячі речі кладу. – Зачекай, поспішати не варто, ми дитину з собою не беремо, сина мамі залиш, – несподівано заговорив Олег
Зараз напевно багато жінок засудять мене, але я маю розповісти свою історію, адже таки сподіваюся почути тут поради від мудрих людей, бо сама розібратися в цьому не можу.
З Ольгою я дружила багато років, ми з нею гарно ладнали, багато спілкувалися, мали спільні інтереси. Ольга, правда, живе заможніше ніж я, але воно й не дивно, ми живемо в селі і я одна виховую дитину. Та всього одна зустріч дуже змінила її ставлення до мене, я й ніколи не молгла подумати, що вона людина така
Чимало днів я задаюся питанням, на яке поки не маю остаточної відповіді, хоча вважаю, що в цьому права саме я. Я розумію, що в нас час не так
Нещодавно я дізналася, що мій брат приїде з заробітків і грошей багато привезе. Інша б раділа, а я засмутилася. Поки його не було, я батьківську хату в селі на себе оформила, але він прописаний тут і його частка тут є. У Романа характер зовсім не простий, ми з ним ніколи не ладнали, тепер я й не знаю, що далі буде
Знаєте, іноді люди розповідають історії життєві, в яких хочуть похвалитися чимось, або радіють за когось, мені самій приємно таке читати. Але я маю зараз таку ситуацію непросту, в

You cannot copy content of this page