Головна

Oks

Якось сусідка Олена поскаржилася мені, що син до неї навідується нечасто, а коли приходить в гості, то дружина йому телефонує кожні 5 хвилин, щоб він вже додому повертався. Мати сумує, що тепер син, щоб до неї приїхати говорить своїй дружині неправду: то на роботі він, то заїхав в магазин, то машина поламалася. Я довго сусідці мовчала, а потім таки сказала їй: – То не невістка в цьому винна, а ваш Роман, що їй мовчить і не може правду сказати – що мати важлива людина в його житті і він до неї ходити буде завжди, навіть, якщо це їй не подобається. Та Олена образилася на мої слова і досі навіть не вітається зі мною
Життєві історії 0
Про нашу сусідку Олену Павлівну я могла б написати цілий роман. Вона — втілення жіночої мудрості, а її син, Роман, завжди був її гордістю. Роман одружений вже п’ять
Я в Іспанії дуже добре живу, мені пощастило, адже біля мене і чоловік, і діти. Доля мені послала дуже хорошу людину, за якою я доглядала – це була сеньйора Кармен з заможної родини. Здавалося б, більшого і шукати не варто, але одного дня, несподівано, пролунав дзвінок з України від моєї далекої знайомої
Життєві історії 0
Вже десять років я живу і працюю в Іспанії. Приїхала сюди сама, з однією валізою та оберемком надії. Тут, скажу відверто, далеко не всім українцям посміхається доля на
Дзвінок у двері пролунав зовсім несподівано. Мирослава подивилася на годинник. Чоловік, Юрій, був ще на роботі, діти – у своїх кімнатах сиділи. Більше вона нікого не чекала. Дзвінок знову повторився. Мирослава витерла руки об кухонний рушник і пішла відчиняти. Відкривши двері, вона застигла на місці від несподіванки. На порозі стояла її рідна мати. Добридень, доню моя. – І тобі привіт. Якими вітрами ти тут? Мирослава продовжувала здивовано дивитися на свою маму, але до квартири не впускала її. – Була тут поряд. Вирішила заїхати до тебе. – Поряд із чим? З нашим містом? Чи з нашою областю? Минуло вже цілих 5 років, як вони не спілкувалися з мамою
Життєві історії 0
Мирослава сіла на диван і важко зітхнула. День був звичайним, і нічого не передвіщало того, що станеться далі. Але коли дзвінок у двері перервав тишу, вона здивувалася. Чи
Мамо, завтра ми чекаємо важливих гостей. Хочу представити тобі свого майбутнього чоловіка, Маркіяна, твого майбутнього зятя. Ну чого ти так дивишся, наче я щойно оголосила про кінець світу? — Говорила Зоряна матері. Соломія й не знала, що сказати, бо ця новина засмутила її. Лише й змогла промовити. – Що ж готувати на вечерю, доню
Життєві історії 0
Іноді, навіть через роки, щире кохання не забувається і може змінити життя. — Мамо, завтра ми чекаємо важливих гостей. Хочу представити тобі свого майбутнього чоловіка, Маркіяна, твого майбутнього
Вже ввечері стіл ломився від страв, які мама приготувала сама, Уляна ледь трималася на ногах від втоми. Орест з’явився вже під час трапези, з подарунковим конвертом. – Ось, донечко! На взуття твоєї мрії, – він простягнув Софії три тисячі гривень. Софія сяяла: – Ти найкращий тато у світі! Мамо, а де твій подарунок? Уляна схвильовано подивилася на Ореста, чекаючи, що він хоч щось скаже, адже грошей у неї зовсім не було і подарунок для доньки вона не купила
Життєві історії 0
Уляна стояла біля кухонного вікна, мила чашку і дивилася на двір. Осіннє сонце ледь пробивалося крізь мряку, забарвлюючи скло в тьмяно-жовтий колір. Здавалося, це ідеальний опис її внутрішнього
Вікторія переступила поріг старенької своєї колишньої вчительки: – І кому ж дістанеться ваша квартира після вас? Вибачте, що запитую, але ж це життєве питання, у вас же нікого немає, – поцікавилася відразу вона. – У мене є далекі родичі в іншому місті, племінники мого чоловіка. Ми не спілкуємося вже, звісно, дуже давно, так якось вийшло у нас. Хоча за законом, можливо, квартира відійде саме їм. Мені байдуже. Вони ж мною не цікавляться. А я не хочу нікого обтяжувати, – відповіла старенька. Почувши це, у Вікторії став назрівати план, бо гроші їй дуже були потрібні
Життєві історії 0
Оксана якраз саме виходила з великого торговельного центру у спальному районі, тримаючи в обох руках важкі еко-сумки, наповнені продуктами для родини. Вона в цей день дуже поспішала, адже
Я подарую бабину квартиру Тарасові, щойно вступлю сама у спадщину, – оголосила мама Наталі. Вона дуже здивувалася, адже бабусю доглядала лише вона чимало років, а брат жодного разу до неї не прийшов, навіть тоді, коли було дуже потрібно. Але мати дійсно мала право на бабусину квартиру, хоча останні роки вона й теж не особливо навідувалася до неї. – Квартира однозначно дістанеться Тарасу і все. Йому потрібно одружитися, створити сім’ю, мати та забезпечувати дітей. Куди він свою наречену приведе жити? А онуків моїх де глядітиме? А у тебе є чоловік, нехай він і дбає про вашу сім’ю, – стояла мати на своєму
Життєві історії 0
Наталя зовсім не могла повірити своїм вухам. Квартира, яку її бабуся заповіла, мала дістатися Тарасу — її рідному брату, який не здогадувався, що таке турбота і відповідальність. Мати
Моя тітка останнім часом ходить дуже сумна: не знає, як між доньками квартиру розділити. Віддати все біднішій, яка поруч з нею живе і її доглядає, чи багатшій, яка допомагає грішми
Життєві історії 0
Якось на кухні в моєї тітки Віри за горнятком теплої кави ми заговорили про її дітей. Вона, як завжди, була засмучена. — Зараз усі родичі кажуть, що я
Коли тата не стало, я стала дзвонити його родичам. У нього було три сестри і молодший брат. Вони дуже швидко всі з’їхалися, чим дуже здивували мене, бо до тата давно не навідувалися, часу не мали ніколи. Лише згодом зрозуміла в чім справа
Життєві історії 0
Те, що сталося в моєму житті, я й досі не можу усвідомити. Уявити не можу, як так можуть вчинити рідні люди, бо сама б так ніколи не вчинила
Навіть не уявляю, як мені забрати ключі від моєї квартири у батьків. Це, мабуть, неможливо без суперечки, а мені так не хочеться сваритися з ними. Але так далі не можна. Колись вони мені дуже допомогли, а зараз тягарем стали, – поскаржилася Ольга подрузі. Але Оксана й не знала, що сказати на це
Життєві історії 0
Ольга сиділа в невеличкій кав’ярні, дивлячись у вікно на дощ. Її обличчя виражало глибоку втому, а в очах ховалася суміш вдячності та відчаю. Вона розповідала своїй подрузі Оксані

You cannot copy content of this page