Головна

Oks

Світланко, я зараз в стаціонарі, мене вночі привезли сюди. Ігор у відрядженні, зможе приїхати тільки через три дні. Мілану мені ні з ким залишити. Зараз вона у сусідки, але та не буде з нею довго сидіти – всім же на роботу вранці. Дуже прошу тебе допомогти, побудь з нею, ти ж подруга моя, – подзвонила Олена Світлані посеред ночі. – Але ж мені на море їхати завтра, я вже речі збираю, готель оплатила і квитки на руках, я ж так довго мріяла про море, ти ж знаєш, – тихо відповіла Світлана. – Ми тут самі, рідні не маємо близько, надія тільки на тебе – так і знай, – сказала незадоволено подруга. Світлана сумно поглянула валізу і промовила: – Добре, їду вже до тебе, таксі викликай. Про те рішення вона вже сто разів пошкодувала
Життєві історії 0
Світлана, як і кожна інша людина, мала свій набір переконань та життєві цінності, якими завжди жила. Вона вірно виконувала ролі, які на неї накладали друзі, колеги, а іноді
Ну як що я тут роблю? Переїжджаю до вас. Невже не зрозуміло? Мама з Олегом домовилися, що мені зручніше жити тут, – сказала зовиця Софії, яка щойно повернулася з роботи і здивована навіть не встигла зняти взуття. – Як це ти будеш жити в моїй квартирі лише тому, що так захотіла свекруха? А де ж це мій чоловік? Софія сердита пішла до Олега на кухню, а зовиця раділа, бо тепер вона зекономить багато грошей
Життєві історії 0
Пахло літньою прохолодою, адже майорів вечір і палке сонце ховалося за обрій якраз. Софія ще не знала, що сьогоднішній вечір навічно змінить її уявлення про дім, любов і
А у тебе гарна квартирка, заздрю! Ти давно тут живеш? О, це твої діти на фото? А в мене немає дітей, – перше, що сказала Світлана, коли повернулася з Європи. Я дивилася на свою подругу і не могла повірити, що вона так змінилася. Говорили ми 15 хвилин. Вона пішла, а я заплакала
Життєві історії 0
У мене нещодавно була зустріч, яку я дуже чекала, але про яку можна сказати – краще б її не було. Кажуть, час лікує. Але час ще й змінює
До якого садка ходить наш син, Євгене? – Жанна тримала в руках кружку з остиглим чаєм і дивилась прямо чоловікові в очі. Він на мить розгубився. Перевів погляд. Вдав, що не чує. А потім зробив те, що вміє найкраще – виправдався: – Сама винна, не написала адресу! Жанна, ще хотіла щось сказати, але чоловік випередив її: – Якщо не подобається щось, їдь до мами в село
Життєві історії 0
До якого садка ходить наш син, Євгене? Жанна тримала в руках кружку з остиглим чаєм і дивилась прямо чоловікові в очі. Він на мить розгубився. Перевів погляд. Вдав,
Так, дивись, – звернувся до Лесі новоспечений чоловік. – Це квитанції за квартиру. Світло, вода та опалення. Ще за сміття доводиться платити також. Загальна сума 4200 гривень. Отже, з тебе 2100. – Як 2100? Це ж твоя квартира, я ж до неї жодного права не маю, – розгублено мовила дружина, адже не про такий медовий місяць мріяла. – Але ж ти тут житимеш, – відповів Петро
Життєві історії 0
У день, коли Леся зустріла Петра, вона не могла й уявити, що цей випадковий погляд на жвавій набережній стане переломним моментом у її житті. Від того самого моменту,
Оксано, ну зрозумій, мама моя не молодіє, роки своє беруть. Їй постійно потрібна допомога. Вона то налаштування на телевізорі зіб’є, то в телефоні щось натисне не те і він у неї перестає працювати. Та й взагалі, вона живе сама, чоловіча допомога зайвою ніколи не буде, зрозумій, – виправдовувався перед дружиною Артем, коли пізно повертався додому. Оксана свекруху свою любила, але душею відчувала, що тут щось не те. І не помилилася жінка
Життєві історії 0
Оксана сиділа в невеличкій темній кімнаті і слухала, як її маленька донечка Карина знову починає вередувати. Але сьогодні в Оксані було щось таке, що вона не могла зрозуміти.
Моя сестра мала хорошу сім’ю, з Дмитром вони дуже добре жили, вона здавалася щасливою. А одного разу, несподівано, зізналася мені, що іншого зустріла і залишає чоловіка, щоб з тим будувати життя. Мені було шкода Дмитра, адже він був хорошою людиною, я намагалася підтримати його, ми часто зустрічалися, а потім я переїхала жити до нього. І все б добре було, якби про це сестра моя не дізналася
Життєві історії 0
Як би нам не було прикро, але з життя інколи зникає те, що ми так цінуємо і що вважаємо непорушним. Бувають моменти, коли залишаєшся не лише близьких людей,
Жили ми з сином спокійно собі в моїй квартирі, а потім Роман вирішив одружитися. Я, звісно, зраділа, адже кожна мати мріє про щастя своєї дитини, та й внуків мені дочекатися хочеться. Але невістка моя виявилася дуже непроста, шкода, що я сама її не розгледіла добре перед тим, як вона стала жити ж нами в квартирі
Життєві історії 0
Мій єдиний син в 28 років вирішив одружитися. Щиро кажучи, ось раніше я завжди думала, що мій Роман зовсім не знайде собі дружину, що йому суджено бути одному.
Катерина добре знала, що чоловік її солідний, керівник відділу престижної фірми, заробляє добре і багато його колежанок лише мріють про такого. Тому про вірність вона старалася не думати, адже все чудово розуміла сама. Але раділа тому, що як би там не було, а чоловік завжди повертався до неї, купував їй шуби, діаманти, в ресторани водив. Андрій був турботливим, люблячим, уважним, про такого чоловіка лиш мріяти можна, Катерина за ним, як за кам’яною стіною була. Та ледве минули урочистості з нагоди ювілею Катерини – їй виповнилося сорок п’ять, як чоловік почав неприємну розмову
Життєві історії 0
Катерина, хороша та розумна жінка за сорок, давно змирилася з особливостями свого шлюбу. Вона завжди була мудрою та розважливою, тому цілком чудово розуміла, що її чоловік, Андрій –
Уявляєш, я твого чоловіка в банку зустріла, ми довго розмовляли, а потім він мене на вечерю запросив. Я спочатку погодилася, а потім зрозуміла, що тебе там не буде, а буду лише я і він, але ж ти знаєш, я завжди за те, щоб зберегти сім’ю, тому до вас я лізти не буду, – якось мені подзвонила знайома. Я не знала ображатися мені на Ольгу, чи дякувати їй, але в душі розуміла, що вона могла й неправду мені говорити. Загалом, я поклала телефон, а сама стала думати, що з чоловіком робити
Життєві історії 0
Зараз мені таки досить складно описати, що у мене в ці миті на душі, коли зустрічаю його якийсь байдужий та ніби відсторонений погляд. Микола ж мені, як ніби

You cannot copy content of this page