Головна

Oks

Коли Софія вирішила піти від чоловіка, він навіть вмовляти залишитися її не став, адже знав, що рано чи пізно вона сама повернеться. Михайло лише єдине попросив, щоб вона підписала усі документи, що не претендує ні на яке майно, адже все куплено за його гроші, увесь шлюб він один працював, а вона весь час сиділа вдома, прала та готувала лише
Життєві історії 0
— Знову ця стрілка якась нерівна, — Михайло із невдоволеною гримасою оглядав себе у повнозростовому дзеркалі, розташованому у просторому передпокої. Його голос, як завжди вранці, був сповнений холодної
Коли приїхав Едуард, тесть вже був в стаціонарі, він не виявив жодної співчуття. Його турбувала лише матеріальна сторона справи. – Ну, що? – запитав він дружину, одразу оглядаючи дорогі меблі. – Що з батьком? Якщо стаціонар надовго, треба думати про здачу квартири в оренду, поки, хоча б подобово, гроші хоч на аптеку будуть. Ксенія зупинила його. – Припини. Татові недобре, а ти рахуєш його квадратні метри і гроші! – Я просто все раціонально оцінюю. Ми не можемо дозволити, щоб така нерухомість просто простоювала. Ксенія, нарешті, схвильовано озирнулася – а куди ж поділося татове кошеня
Життєві історії 0
Орест Дем’янович, чоловік, який нещодавно відзначив свій сімдесятий день народження, жив за графіком, що був вивірений з точністю старого але надійного годинника. Його життя, що лишилося без дружини
На старому ліжку розкидано ціле сховище минулого: пачки жовтуватих паперів, альбоми з потьмянілими, вицвілими фотографіями та безліч дрібного мотлоху, який мама попросила перебрати перед запланованим ремонтом. Софія механічно перекладала з місця на місце непотрібні квитанції та старі зошити, коли її руки раптом наштовхнулися на щось тверде й несподіване. Це були старі конверти. Не один чи два, а ціла охайна пачка перев’язана старою стрічкою. Софію охопило дивне відчуття, ніби вона щойно торкнулася забороненої скрині з бабусиних казок. На першому конверті, що лежав зверху, чітким почерком, який вона не знала, було виведено: «Для Софії. Від тата». Але ж якого тата, у неї тата немає давно
Життєві історії 0
Кімната, що виходила вікнами на захід, була залита м’яким, майже театральним світлом вечірнього сонця. На старому, дещо просілому від часу ліжку, розкидано ціле сховище минулого: пачки жовтуватих паперів,
Раптовий телефонний дзвінок відволік Олесю від в’язання. На екрані засвітилося ім’я «Богдан (Колишній)». Він говорив тихо, сказав, що в стаціонарі, просив приїхати, адже мало що може статися. Олеся їхати не хотіла, але ж він батько її єдиної доньки. Вранці купила виноград, йогурт, печиво та сік і подалася до Богдана. Лікар дивився на неї косо, мовляв, чого так довго не навідувала чоловіка, а коли дізнався, що він колишній, то змінився враз
Життєві історії 0
Ще з молодих років мати вкладала в Олесю непохитну істину: родина для жінки є головним в житті. Кар’єра, безсумнівно, додає статусу, але вона не зможе огорнути тебе теплом
Через рік після появи доньки Дмитро пішов від Марини. – Добре, що ми офіційно наші стосунки не оформили! – сказав він на прощання. – Я ж відчував! Дочці намагатимуся допомагати, тільки ти на багато не розраховуй! Я ж не мільйонер! Сказав і зник із життя Марини назавжди. Ось тоді вона і згадала його колишню дружину
Життєві історії 0
— Ну, Світлана! Я навіть уявити не міг, що вона тебе в таку руїну закинула! Начебто ж обіцяла допомогти з капітальним ремонтом? Я зараз їй зателефоную і викажу
В той день дружина повернулася з роботи дуже пізно, багато говорила, скаржилася, щось там розповідала, але Олександр її не чув. У нього в думках була Катерина, співробітниця на роботі, яка останнім часом часто писала повідомлення йому. Вікторія нарікала на те, що 15 років їхнього шлюбу втомили її і потрібно щось міняти, але чоловік думав про іншу лише. – Я подаю на розлучення, Олександре, так буде краще для всіх, – сказала дружина. Олександр, від здивування, аж з дивану встав
Життєві історії 0
Буває такий період в сімейному житті, коли хтось з подружжя подає на розлучення. У цей час важливо зважити все дуже добре, адже дуже часто багато людей дуже шкодують
Я маю бути у тебе на першому місці, – якось сказала Олена чоловікові. – Навіть не діти – вони рано чи пізно підуть, будуть жити своїм життям, а нам із тобою разом зустрічати старість. Я твоя підтримка. А ти – моя. Роман погоджувався з нею, запевняв, що все розуміє. Та одного разу свекор їм зателефонував і у їх сім’ї все змінилося
Життєві історії 0
Олена та Роман прожили у шлюбі тридцять п’ять років, коли не стало його матері, Клавдії Сергіївни. Того дня у Романа, здавалося, з’явилося нове сиве пасмо. Він повернувся додому
Цього дня, якраз, коли на дачі всі були, Марія від самого ранку недобре почувалася. До обіду вирішила прилягти відпочити. Попередила всіх, щоб не турбували. Тільки заснула, як без стуку увійшла свекруха з купою чистої білизни. – Маріє, це треба попрасувати. – Добре, Людмило Петрівно, трохи згодом, – крізь сон відповіла вона. – Зрозуміло. Гаразд, я сама. Я ж почуваюся краще за всіх. Мені добре, то вам лише може бути погано. – Я попрасую потім. Чому це не можна зробити трохи згодом? – Ти, напевно, не знаєш, але всі хороші господині прасують білизну, поки вона злегка волога. Тільки тоді вона розгладиться як слід. Гаразд уже, я сама попрасую. Марія пропустила натяк щодо «хорошої господині», попросивши тільки: – Ви не могли б зробити це у своїй кімнаті? Мені дійсно недобре. – А яка кімната в цьому будинку не моя? Це мій дім, і всі кімнати в ньому мої, – сердито сказала свекруха
Життєві історії 0
Дуже важливо, щоб в родині був спокій, повага, а це більше взаєморозуміння – це головне і це якраз створює щастя в сім’ї. — Іване, що там діти наші,
Валентина вийшла заміж рано. Вони з Віктором одразу вирішили: спочатку квартира, потім літній будиночок біля річки. Коли на світ з’явилася донька, плани трохи змінили, але молода пара все одно відмовляла собі буквально в усьому, працюючи з ранку до ночі заради свого майбутнього. Майже двадцять п’ять років Валентина і Віктор жили за графіком роботи, відкладаючи всі радощі на потім. – Нічого, Валю, – заспокоював її Віктор. – Зате на пенсії почнемо жити на повну, відпочиватимемо, більше часу приділятимемо одне одному. Та цим планам не судилося здійснитися, на жаль
Життєві історії 0
Валентина Миколаївна ледве стримувала сльози. Вона стояла посеред затишної вітальні, а її донька, Оксана, вимовляла умови, від яких матері стало сумно лише. Валентина Миколаївна найбільше у світі не
Коли Катерина, випадково, побачила чоловіка зі своєю подругою в кафе, все стало відразу зрозуміло, вони вже разом давно. Вона стояла нерухомо, довго дивилася на них. Дмитро підвів погляд і побачив дружину. Вікторія теж обернулася. Обоє дивилися на Катерину, але жоден із них навіть не поворухнувся, щоб вийти. Катерина, як у тумані, довезла дітей додому і сіла на диван. Вона не включала світло, сиділа в темряві, намагаючись зрозуміти, скільки часу минуло. Дмитро прийшов пізно ввечері. Він сів навпроти, не кажучи ні слова. – Як довго це триває? – голос Катерини був сухим, без сліз. – Два роки, – відповів він. – Катю, ми збираємося одружитися. – Вітаю. І чому саме вона, хоч скажи
Життєві історії 0
Катерина сиділа на кухні своєї подруги, Вікторії, і тихо плакала. Їй було важко на душі і хотілося з кимось поділитися, а вікторія шкодувала і заспокоювала її. — Катю,

You cannot copy content of this page