Oks

— Мамо! Та що ж з тобою коїться останнім часом! — голос Ірини дзвенів від образливого роздратування, розриваючи тишу затишної квартири. — Раніше ти завжди давала мені гроші!

— Ти що таке кажеш?! Я піду сам! Ань, давай цього разу без тебе, — Денис навіть не відірвав погляду від яскравого екрана телефона, коли кинув цю фразу.

– Якби ти випадково не дізналася, що а мене є інша, ми б і далі чудово мешкали під одним дахом, – цілком спокійно та безболісно роз’яснював чоловік, ніби

— Звільни негайно кімнату! Бо тут відтепер житиме моя мати! — сердито мовив Орест, кинувши на велике двоспальне ліжко гору Наталиних плечиків із сукнями. Його обличчя сало червоним.

— Мамо, тільки не пакуй мені з собою ті котлети у контейнер! Світлана знову почне допитуватися, і знову спалахне сварка, ти ж її знаєш, — Тарас ледь помітно

— О котрій годині ти плануєш бути вдома? — різко запитала Марія чоловіка, перебираючи папери у передпокої біля дзеркала, доки Микола намагався рівно застебнути комір нової солодкувато-блакитної сорочки.

— Миколо! Ти навіщо свої речі у дорожню сумку пакуєш? Що це за раптові витівки опівночі? — Софія завмерла на порозі спальні, стискаючи у руках м’яке махровий рушник

— Нічого собі яка пані до мене явилася! — Олена Василівна з легким докором оглянула дочку з голови до ніг, тримаючи в руках пишний букет із білих хризантем.

— Дашо, ну яка тобі дача, ти взагалі себе з боку бачиш? Тобі ж зараз категорично не можна перенапружуватися, ти щойно після лікарні додому повернулася! — Артем турботливо

— Квартиру вам зберігати не доведеться, — було сказано рівним голосом, що одразу зруйнував святкову атмосферу у затишній вітальні. Андрій ще тримав у руці кришталевий келих із напоєм.