Свого часу мені дісталася у спадок хороша двокімнатна квартира моєї свекрухи. Я думала залишити її собі на старість, щоб здавати в оренду і жити на ці гроші, адже чоловіка не стало давно, пенсія у мене маленька і не хочу бути своїм дітям тягарем. Але моя менша донька Оксана зараз дуже бідно живе. Вони мають з зятем трьох дітей і бувають, часи, що й на хліб не вистачає. Тому я вирішила продати квартиру, щоб їм допомогти. Вже збиралася віддати їм ці гроші, але на душі неспокійно якось, адже маю ще одну доньку. Марина за кордоном вже давно живе, живуть вони з чоловіком заможно, вона має своє авто, але я не знаю, що робити мені. Чи правильно буде, якщо я віддам гроші усі Оксані, адже Марина теж дитина моя
Зараз я, можна сказати, стою на порозі великого рішення, яке змінить все, чого я так довго прагнула, але, здається, здійснення цього вибору буде ще більшим випробуванням для мене.
Донечко, — мені недобре. Я вже не справляюся сама, – якось Марія наважилася набрати свою доньку. – Мамо, ну що ти таке кажеш? Я ж тобі надсилаю гроші, ти ж можеш найняти когось. – Гроші, доню, це не все. Мені потрібна ти. Мені потрібна рідна людина поруч. – Мамо, ти ж знаєш, я не можу. У мене двоє дітей, у мене робота. Я не можу її кинути. Ти ж знаєш, яка у мене важка робота. Мати все добре знала, але вже й до криниці не могла дійти сама
Марія Павлівна сиділа на ґанку своєї старенької хати й дивилася на вечірнє небо. Сонце, мов останній золотий променець на її житті, тихо зникало за обрій, забарвлюючи небесну далечінь
Коли мами не стало, сестра приїхала з Польщі, хоча перед тим чимало років не з’являлася в селі. Коли маму провели, ми з нею сіли розмовляти. Виявляється вона розлучилася з чоловіком, тепер одна залишилася з дітьми і хоче мамину хату, хоча доглядала її я
Я сиділа на ґанку маминої хати, і холодний вечірній вітер обіймав мене, ніби намагаючись розігнати всі ті спогади, які так вперто не хочуть відпускати. Нещодавно літні ночі були
Вже декілька місяців, коли донька з Німеччини нам телефонує, натякає, що вже додому повертатися не збирається, адже у неї там чоловік, діти, робота, мовляв, влаштувала добре там своє життя. Ми сприйняли цю новину з сумом, але мовчали спочатку. Але ми вже люди старенькі, важко одним в селі без допомоги і якось я сама Надію набрала, щоб вона нам допомогла. – Мамо, ну що ти починаєш? Я не можу одна з двома дітьми і двома старими батьками бути тут, щоб і вас сюди до себе забрати, та й в селі не чекайте мене, – донька мені сказала ще відразу
Я сиджу на лавці біля хати й дивлюся на пожовкле листя, що кружляє в літньому вітрі, але вже починають опадати перші листочки і нагадують чим, що скоро прийде
Сестра у Львові вийшла заміж, а потім вони з чоловіком поїхали жити до Чехії. У Надії все там дуже добре складалося, було двоє дітей. А я жив в сусідньому селі від мами, тому і сам її доглядав, родини більше не було, та й сестра ніколи грошима не допомагала. Мама ніколи не хотіла писати заповіт, а коли її не стало, мені подзвонила сестра з-за кордону. – Олексію, ти ж розумієш, що ми маємо ділити хату. Ми ж обоє мамині діти
Вітер тихо шурхотів через вікна, а я тоді сидів за столом, поглядаючи на порожню чашку кави. Я не знав, що робити. Все моє життя останнім часом, кожен крок,
Я хочу, щоб Олена, твоя дружина, доглядала за мною. Ти ж знаєш, я в двокімнатній квартирі живу сама і пенсію усю їй віддаватиму, – якось зателефонувала мати Сергію. Він довго думав, не міг підібрати слова, а потім сумно сказав: – Мамо, мені тебе шкода, але ж Олена проти. Ніякі квартири і ніякі гроші її рішення не змінять, ти он краще доньці своїй в Німеччину подзвони
Марія Олексіївна сама сиділа на кухні, тримаючи чашку з ромашковим чаєм в руках, коли останній промінь сонця пробився через фіранки й торкнувся її обличчя. Вона мовчки поглянула на
Одного дня до Олени прийшла свекруха та стала скаржитися, що її залишив чоловік. Мовляв, батько пішов до іншої назавжди, сказав, щоб більше не чекали його. Олена свою свекруху пошкодувала і сказала, щоб вона місяць в них пожила. Але тоді ще сама не знала, що дуже скоро пошкодує про рішення своє
Олег стояв на порозі, не в силах повірити в те, що тільки-но почув. У кімнаті було тихо. Він намагався контролювати свої емоції, але йому це не вдавалося. Галина
Ну чому ж мені так не щастить у житті? Інші люди он відпочивають, подорожують скрізь, а я тут сиджу, – сказала сумно невістка і встала з-за столу, де зібралася ціла родина. Позаздрила свекрусі, що їй донька путівку подарувала в санаторій
Іноді життя здається складним лабіринтом, де кожен вибір має свої наслідки. Для Олени Петрівни та її сина Андрія вибір одружитися з Людмилою обернувся на довгу низку викликів. Незважаючи
Все вже! Пізно тепер говорити. Дмитро перший встиг. Ти про квартиру і свої плани нічого не говорила, сюди не приїжджала, а він питав, ось я і дозволила. Гроші сплачено, робітників найнято, куплено матеріали, розпочато ремонт. Їдь до себе з Богом, нічого мені настрій псувати! Ніби ви нерідні, з братом рахуєшся, – сказала мати Надії, коли та вперше приїхала спадок отримати від бабусі
У житті кожної людини є такі моменти, коли вона стикається з вибором між тим, що правильно, і тим, що обіцяє швидку вигоду. Але коли йдеться про родину, навіть
У вас з батьком ніколи немає грошей для мене! Але варто було тільки Лілії щось знадобитися, як у вас одразу з’являється купа грошей. Ви й кредит для неї взяли. Все сестрі! Все сестрі! Мені нічого. Наче у вас дитина лише одна – вона, – якось син сказав Марії. Мати опустила очі, знала, що він правду каже. – Не хочу, щоб ти так жив, як живе вона. Ой, синочку, не хочу, – лише могла сказати
Усі в житті ми колись стикаємося з моментом, коли важкі слова, сказані в гніві, залишають в душі тріщини, які важко залатати. Олександр давно не приїжджав до батьків, його

You cannot copy content of this page