Павле, я гриби свої улюблені купила, але, ти ж знаєш, я не люблю чистити їх. Можливо, ти їх почистиш і посмажиш? Ти ж так смачно вмієш їх готувати, – якось моя сусідка звернулася до свого чоловіка, коли повернулася пізно з роботи. Я думала він розізлиться, бо вже пізня година, та й не чоловіча це справа, а Павло, несподівано, посміхнувся і погодився з дружиною. Я вже тоді запідозрила щось
Я живу в звичайному будинку на околиці великого міста. Моя квартира на верхньому поверсі, а ось мої сусіди — це справжні родинні люди. Ми з ними добре ладнаємо,
Коли Наталка побачила в супермаркеті баночку червоної ікри – зупинилася, вона давно так хотіла її, але шкодувала собі. А тут побачила її за 450 гривень і вирішила купити, вона ж премію отримала якраз. – Дівчино, мені, будь ласка, дайте ось цю маленьку баночку на 80 грам, – Наталя вказала на ікру, яка сподобалася їй. Продавщиця здивовано підняла брови: – Гарний вибір! Остання баночка залишилася. Будь ласка. Гарних вам свят! Щасливого Нового року! Але Наталя не знала тоді, що гарного свята їй не бачити, через свекруху свою
Наталка востаннє перевірила список покупок, який вже давно написала у себе в телефоні. До новорічного свята у неї давненько все потрібно було продумати до дрібниць. У великому торговому
Ти вирішив? – сумним голосом запитала Віра в чоловіка. Олександр обернувся до неї, і в його очах було щось таке, що Вірі не сподобалося. Вона бачила ці очі багато років, але сьогодні в них була холодна рішучість. – Так, Вірко, я вирішив. Я йду до неї, не можу більше жити з тобою, – відповів він
Віра сиділа на дивані. У кімнаті стояла гнітюча тиша, яку переривав лише легкий стукіт старого годинника на стіні. Вона дивилася на свого чоловіка, Олександра, який стояв біля вікна,
Цього року кума вперше мене не запросила на Різдво до себе. Я була дуже здивована, адже вона щороку кликала мене, бо я хрещена мати її єдиної доньки. За два дні мало бути Різдво, Олена все не дзвонила, я вже стала хвилюватися за неї, думала, проблеми, можливо, якійсь, сама вирішила її набрати. Але відповідь куми засмутила мене
Це був важкий рік для мене, дуже важкий. Я звикла, що Різдво завжди приносило мені радість, навіть попри всі труднощі, адже в мене була моя найкраща подруга, а
Моя свекруха, хоч і на пенсії, але вона людина ще та: купує собі лише дорогий сир, ковбаску, може дозволити собі, навіть, продукти замовити в магазині, щоб нікуди не йти. Я не розумію такого, бо сама економлю на всьому і за всіма акціями стежу в супермаркетах, щоб десь хліб чи молоко купити на пару гривень дешевше. Все б нічого, я не заздрю їй, але вона щомісяця просить в мого чоловіка гроші – 5 тисяч гривень, мовляв, він її єдина дитина і мусить допомагати їй. Мені це дуже не подобається. – Це нормально, що син допомагає матері-пенсіонерці, немає чого злитися тобі, – якось колежанка мені на роботі сказала. Але дуже добре говорити таке, якщо це не твій чоловік і, якщо це не стосується твоєї сім’ї
Ми з чоловіком разом уже кілька років, і в принципі наше життя виглядає як у багатьох: є свої труднощі, своя рутина, інколи сварки грають свою, не дуже позитивну
Коли свекра не стало, я спочатку мовчала, бо бачу, що чоловік дуже сумний ходить, адже батько багато значив для нього, хоча у нього була своя сім’я давно, адже він залишив мою свекруху ще тоді, коли Микола був зовсім маленьким. Місяць помовчала, а потім кажу: – Миколо, давай і ти теж вступай у спадок, адже батько рідний твій був не бідною людиною. А чоловік як поглянув на мене недобре, я аж здивувалася
Багато років тому батько залишив Миколу з мамою одних, ще коли син, на той час, був зовсім маленький, він просто пішов до іншої, шукати з нею своє особисте
Одного разу я зустріла біля під’їзду свого сусіда, він був сумний. Я не люблю лізти в чуже життя, але на цей раз вирішила поцікавитися, що ж сталося в нього, адже ніколи не бачила Олександра таким. Коли мені сусід все розповів про свою дружину, то я не могла до кінця повірити, що моя сусідка здатна на такий вчинок
Ми з Вірою були сусідками багато років. Вона була доброю жінкою, завжди усміхнена, привітна, з маленькими дітьми на руках, яких вона носила, як справжня турботлива матір. Чоловік у
Мені було дивно почути від родини, що свекруха мене не збирається запрошувати на Різдво. Я спочатку не звертала уваги на це, адже у неї один син і я, єдина її невістка, завжди була бажаною у неї вдома, а особливо на великі свята, тому я не брала цих пліток до уваги. Але Різдво наближалося, а свекруха мені все не телефонувала, що вже стало засмучувати мене зовсім
На вихідних у мами чоловіка Дарини, її свекрухи, був день народження. Вона вирішила відсвяткувати його на дачі. Дача в свекрухи немаленька, там є грубка, а погода тоді якраз
Кілька днів тому я отримала від мами повідомлення: “Доню, якщо ви не приїдете до нас з батьком на Різдво, ми будемо дуже розчаровані і образимося на вас”. Я аж заплакала. Мама живе в селі, на пенсії з батьком, роботи в них немає, тому вона мене не розуміє, що я втомлююся зараз дуже на роботі, часи зараз зовсім не ті, що були колись і вона щосвята їздила до своїх батьків. Мені зараз не до Різдва. Та мама з татом нас все одно чекають завжди
Цього року я дуже втомилася. Робота забирає всі мої сили, а відпустку мені не дають уже кілька місяців. Я ще не зрозуміла, коли встигну відпочити, і чи встигну
В теплій київській квартирі сім’я святкувала Різдво. До невістки прийшли свекор зі свекрухою і Ольга дуже старалася догодити їм: багато страв наготувала, поставила смачну кутю, весь вечір крутилася біля батьків чоловіка. А в маленькому далекому селі, сумні старенькі її батьки чекали на неї, все зготували для сім’ї доньки, але ні до чого так й не торкнулися в той вечір
Різдво цього року мало стати особливим для родини Тетяни та Василя. Після довгого року, сповненого роботи, турбот і величезної купи справ, вони чекали на цей день, аби зустріти

You cannot copy content of this page