Яке ж було моє здивування, коли я відкрила коробку з подарунком, який підніс мені на мій день народження чоловік. Михайло стояв поряд, все бачив і чекав моєї реакції. А я не знала сміятися чи плакати, я ж то йому подарувала найновіший iPhone
Ця історія почалася з того, як я довго думала, що подарувати своєму чоловікові на його день народження. Я завжди любила дарувати йому щось особливе, те що йому потрібно
А 31 грудня, з самого ранку, чоловік пішов до своєї мами допомагати робити ремонт, вона спеціально чекала, коли в нього будуть святкові вихідні, щоб він встиг все зробити. Марина на Новий рік залишилася з дітьми сама. Олексій три дні у матері був, а потім повернувся, як ні в чому не бувало, ще й на дружину ображався, що не допомогла. Марина не знає, що тепер робити, свекруха дуже добре постійно накручує свого сина, а цього разу взагалі перебор
Марина сиділа на підлозі невеличкої світлої вітальні, обережно витягуючи з коробки новорічні прикраси. Кожен елемент нагадував їй про особливі моменти: ось яскравий шар, куплений під час їхнього першого
Олено, ти вже подумала, що будеш готувати на Новий рік? – чоловік запитав у Олени за два тижні до святкування. – Я нічого готувати не збираюся, – відповіла вона. А 31 грудня Олена зібрала невелику сумку. Сергій спостерігав за її зборами хвилюючись. – Ти серйозно збираєшся піти від мене на Новий рік
Олена з важкістю та втомою протерла очі, дивлячись на екран комп’ютера. До кінця робочого дня залишалося лише кілька годин, але звіт, який вона мала скласти, все ще не
Олено, давай я тобі допоможу з салатами. Ти ж все одно не так смачно готуєш, як я, – перше, що сказала свекруха, коли прийшла до дітей святкувати Новий рік. Зовиця одразу підтримала. – Так, мамо, покажи їй свій секретний рецепт! Тому що минулого разу олів’є був зовсім не смачний. Олена мовчки відступила в бік і дивилася, як свекруха та зовиця пораються на її кухні. Тоді вона ще не знала, що довго ще згадуватиме цю ніч
Зима цього року видалася не дуже холодною і сніжною, тому сніг сприймається, як радість дитинства, і Олена стояла біля вікна, спостерігаючи, як великі сніжинки повільно опускаються на землю.
Знаєш, Наталочко, – сказала свекруха, доїдаючи другий шматок торта, – ми з донькою подумали. Може, будемо у вас кожну неділю збиратися? У тебе така простора кухня, місця у вас багато, зможемо відпочивати разом! Наталя не могла повірити своїм вухам. – Кожну неділю? – перепитала вона у свекрухи. А потім подивилася гнівно на чоловіка, чекала, що ж скаже він
Наталя хвилююче постукувала пальцями по кухонному столу, спостерігаючи, як на плиті починає закипати чайник. Звичний для недільного ранку спокій, тихе світло, що пробивалося крізь напівпрозорі штори, і тепла
Свекруха дуже раділа, що на Різдво і Новий рік поїде до сина в місто, провідає невістку і онуків, бо давно в них не була, справи в селі не давали. Мати напекла помпухів, вареників з капустою зробила, голубці з тертою картоплею за старим бабусеним рецептом накрутила і сподівалася, що решту страв дружина сина зготує, адже вона господиня в домі своєму, де й будуть стрічати Різдво. Але, яке ж здивування чекало на матір вранці 25 грудня. – Мамо, не розумію, що вам не подобається. Просто не встигла я
Свекруха Марія Петрівна все життя жила в селі, де кожен день був сповнений роботи: сад, город, кури та гуси, корова. Але у грудні її серце переповнювало відчуття свята
Щоразу коли свекруха приїжджає, вона привозить різні овочі з села, консервацію. Але, вже як приїде, то тижнями може сидіти, командувати усіма, все на свій лад переводити. А найгірше те, що свекруха ніколи не каже, коли буде їхати додому. Це Марині набридло і вона вирішила з нею серйозно поговорити
Марина давно звикла до того, що свекруха, Галина Олексіївна, часто приїжджає до них без попередження, немов вважала, що це її обов’язок – допомагати. Це було складно. Особливо важко
Я така щаслива, що ти в мене є, – якось сказала Катерина своєму чоловікові. – Та куди я від тебе подінуся вже? Я мав би зовсім інше життя, якби не одружився з тобою. А мені всі родичі колись говорили, щоб я оминав тебе, ти ще багато не знаєш, Катю, я ніколи не розповідав тобі. Але Катерина сама добре знала, що зробила родина її перед весіллям. Але вона сама у подруги забрала Владислава
Як добре, що ти в мене є, Катерино, – сказав Владислав, обіймаючи свою дружину. – І я щаслива, що ти зі мною і радію, що ти досі поряд,
Коли двері її рідної хати відчинилися і запах домашньої ялинки і куті наповнили повітря, на душі в Марти сало тепліше. Вона так сумувала за цим на заробітках, коли багато років в Португалії жила. – Мамо, коли ти знову поїдеш? Нам так потрібні гроші, нам не вистачає на це і те! – почула вона від дітей відразу після Різдва. Але хвилювалася дуже, бо не знала, як повідомити дітям, що нікуди більше не поїде вона, більше не буде у них євро, мати залишається вдома
Марта працювала в Португалії вже дуже багато років. Вона поїхала туди, коли діти були ще зовсім малими — сину Максиму було лише п’ять, а доньці Іринці три. Залишити
Петре, не вигадуй, ходить твоя Ліда до тебе не просто так, ти їй гроші за це даєш, пів пенсії своєї, – дорікнула якось чоловікові Галина. – Але це суцільні копійки, інша за них і носа б не показала сюди, вона не просто так до мене ходить, ти колись це зрозумієш, – буркнув Петро. То була остання розмова подружжя, після якої змінилося все
Петро встав з ліжка, повільно протер очі і зробив кілька кроків у бік іншої кімнати. Світло нічної лампи, яке ледве пробивалося через темряву, змусило його мружити очі. Він

You cannot copy content of this page