Одного разу, коли Марта поралася на городі, пролунав скрип хвіртки. Жінка підвела голову та побачила Наталю Богданівну, яка застигла на початку городу. – Добрий день, невістко, – сухо мовила свекруха, оглядаючи ділянку. – Ти навіщо троянди сюди пересадила? Адже вони люблять сонце, а тут тінь! Ти всі мої клумби поперекопувала. Що тут відбувається, врешті? – Послухайте, мамо, – твердо сказала невістка, – ваша дача – тепер наша, зрозумійте, нарешті, це
У свої сімдесят років Наталя Богданівна виглядала досить таки бадьоро, незважаючи на роки та втому, що накопичилася у неї за весь час. Майже п’ять років тому жінка таки
Вам у ресторані робити нічого. На вас місця не було розраховано, вибачте. Весілля для вас тут і закінчується. Ми з дружиною дякуємо вам обом за те, що ви розділили з ними цей пам’ятний для нас день і за подарунок ваш дякуємо, – сказав Михайлові з дружиною його родич. Марина й не знала, що сказати, лише мовила: – А ми ж стільки грошей витратили на вас
– Михайле, ти тільки подивися! – Марина тримала в руках велику листівку, яку щойно витягла з їх поштової скриньки. Її очі сяяли від радості і здивування. – Це
Коли сестри не стало, я забрала її доньку до себе і стала про неї, як про свою дитину піклуватися. Згодом вона підрослі і пішла навчатися. Бувало часто так, що Дарина прийде, я їй і смачненьке щось дам і гроші свої власні їй в кишеню покладу, щоб навіть чоловік і донька моя нічого не знали. Для чого воно їм знати зайве? Та хороші часи швидко скінчилися
Моєї рідної сестрички, на жаль, не стало вже давно, у Тамари була донечка, Дарина. Дарина стала для мене, як рідна дитина, я горнулася до неї, а вона до
Привіт, Оксано! – привіталася зовиця, знімаючи куртку та кидаючи її на диван. А що ти готуєш? Ну, це ж зовсім не смачно. Можливо, краще замовити піцу? Або купити чогось солоденького? Тортика чи якісь смачні пироги. – Злато, у нас грошей немає, я тобі так багато разів казала про це, – мовила Оксана, але зовиця розсердилася лише
Оксана стояла біля плити, помішуючи суп, коли почула звук дверей, що відкриваються. Це повернулася Злата, сестра її чоловіка Романа, яка була молодша за свого брата на шість років.
Чимало років Катерина приховувала від чоловіка, що дуже добре заробляє, про зарплату з ним не говорила, а міняла гривні на долари й євро і відкладала на чорний день. А якось, зовсім випадково, мамі своїй проговорилася про це, про що шкодує дуже
Катерина у шлюбі з Михайлом живе вже 7 років. У них з чоловіком є син, якому вже виповнилося нещодавно 6 років. Чоловік Катерини заробляє досить таки непогано, він
Добрий день, невісточко, – почала свекруха м’яко. – Я хотіла поговорити з тобою. Олена трохи стала хвилюватися, чекаючи чергової догани від свекрухи. Вона чудово розуміла, про що мова піде, адже матері чоловіка дуже не подобалося, що вона не спілкується з їх родичами
Олена ще задовго до заміжжя добре знала про те, що родина її майбутнього чоловіка має свій чат і спілкується там про все. Але тоді дівчина не надала цьому
Ну от тепер у нас нова кухня! – радісно оголосила Тамара Дмитрівна. – Дякую, сину тобі! Андрій глянув на матір. Він чекав, що вона виконає свою обіцянку і віддасть йому гроші за бензин та гарнітур, адже він за нього віддав 5 тисяч гривень, та й на бензин на 100 кілометрів витратив чимало. Однак натомість мати, ніби прочитавши його думки, сухо вимовила: – Потім, Андрію, я тобі все віддам, не хвилюйся зовсім за це. Зараз я не маю грошей
Тамара Дмитрівна, спокійно та зосереджено гортала сторінки інтернет-магазину. Після того, як жінка вже вийшла на пенсію, це була її єдина розвага, яка заспокоювала її і покращувала настрій. –
Ближче до обіду Антоніна поїхала на таксі з донькою до поліклініки. Чоловік якраз мав вихідний, але не зголосився допомогти дружині. У поліклініці їм довелося провести багато часу. Коли вони вийшли, було вже пізно. Антоніна викликала таксі. В глибині душі вона сподівалася, що Олег встигне приготувати для них вечерю, адже вони голодні були. Однак перші дзвіночки про те, що щось не так, з’явилися тоді, коли чоловік просто не відчинив двері, і їй самій довелося відчиняти своїми ключами
Антоніна стояла біля вікна своєї квартири, тримаючи на руках маленьку донечку. Дівчатко тихо сопіло, притулившись до матері. За вікном уже давно стемніло, і вечірнє місто здавалося спокійним та
Одного ранку, коли Світлана збиралася на роботу, пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв свекор. – Доброго дня, Світлано, – зніяковіло сказав батько чоловіка. – Чи можна увійти? Невістка відійшла, впустивши батька. Вона відчула вже, що щось не так
Та не розумію зовсім, а чого вам десь бігати та шукати? У нас поверхом нижче від нас здається дуже хороша квартира, – радісно повідомила сина та невістку Катерина.
Мамо! Ви що таке робите? У нас не заведено їсти ложкою з каструлі, адже і ми з Остапом будемо їсти той борщ, – здивована Ольга зробила зауваження свекрусі. Та аж почервоніла, адже ніколи не думала, що Ольга на таке здатна, бо її невістка завжди була мовчазна. – Ну і де ж м’ясо? Борщ має наваристий бути, а його майже нема. Це не борщ, а юшка якась. У мене він завжди густий та насичений. А тут
Ольга клопотала на кухні з раннього ранку. Вона вже приготувала сніданок для свого чоловіка, який одягався на роботу, і взялася за обід. На невеличкій кухонній плиті тихенько кипів

You cannot copy content of this page