Головна

Oks

Оксано, ну зрозумій, мама моя не молодіє, роки своє беруть. Їй постійно потрібна допомога. Вона то налаштування на телевізорі зіб’є, то в телефоні щось натисне не те і він у неї перестає працювати. Та й взагалі, вона живе сама, чоловіча допомога зайвою ніколи не буде, зрозумій, – виправдовувався перед дружиною Артем, коли пізно повертався додому. Оксана свекруху свою любила, але душею відчувала, що тут щось не те. І не помилилася жінка
Життєві історії 0
Оксана сиділа в невеличкій темній кімнаті і слухала, як її маленька донечка Карина знову починає вередувати. Але сьогодні в Оксані було щось таке, що вона не могла зрозуміти.
Моя сестра мала хорошу сім’ю, з Дмитром вони дуже добре жили, вона здавалася щасливою. А одного разу, несподівано, зізналася мені, що іншого зустріла і залишає чоловіка, щоб з тим будувати життя. Мені було шкода Дмитра, адже він був хорошою людиною, я намагалася підтримати його, ми часто зустрічалися, а потім я переїхала жити до нього. І все б добре було, якби про це сестра моя не дізналася
Життєві історії 0
Як би нам не було прикро, але з життя інколи зникає те, що ми так цінуємо і що вважаємо непорушним. Бувають моменти, коли залишаєшся не лише близьких людей,
Жили ми з сином спокійно собі в моїй квартирі, а потім Роман вирішив одружитися. Я, звісно, зраділа, адже кожна мати мріє про щастя своєї дитини, та й внуків мені дочекатися хочеться. Але невістка моя виявилася дуже непроста, шкода, що я сама її не розгледіла добре перед тим, як вона стала жити ж нами в квартирі
Життєві історії 0
Мій єдиний син в 28 років вирішив одружитися. Щиро кажучи, ось раніше я завжди думала, що мій Роман зовсім не знайде собі дружину, що йому суджено бути одному.
Катерина добре знала, що чоловік її солідний, керівник відділу престижної фірми, заробляє добре і багато його колежанок лише мріють про такого. Тому про вірність вона старалася не думати, адже все чудово розуміла сама. Але раділа тому, що як би там не було, а чоловік завжди повертався до неї, купував їй шуби, діаманти, в ресторани водив. Андрій був турботливим, люблячим, уважним, про такого чоловіка лиш мріяти можна, Катерина за ним, як за кам’яною стіною була. Та ледве минули урочистості з нагоди ювілею Катерини – їй виповнилося сорок п’ять, як чоловік почав неприємну розмову
Життєві історії 0
Катерина, хороша та розумна жінка за сорок, давно змирилася з особливостями свого шлюбу. Вона завжди була мудрою та розважливою, тому цілком чудово розуміла, що її чоловік, Андрій –
Уявляєш, я твого чоловіка в банку зустріла, ми довго розмовляли, а потім він мене на вечерю запросив. Я спочатку погодилася, а потім зрозуміла, що тебе там не буде, а буду лише я і він, але ж ти знаєш, я завжди за те, щоб зберегти сім’ю, тому до вас я лізти не буду, – якось мені подзвонила знайома. Я не знала ображатися мені на Ольгу, чи дякувати їй, але в душі розуміла, що вона могла й неправду мені говорити. Загалом, я поклала телефон, а сама стала думати, що з чоловіком робити
Життєві історії 0
Зараз мені таки досить складно описати, що у мене в ці миті на душі, коли зустрічаю його якийсь байдужий та ніби відсторонений погляд. Микола ж мені, як ніби
У мене там, у матері моєї, гроші є, ти забери, забери їх усі, сьогодні ж забери, це я дітям відклав, – вмовляв дружину Олексій. Коли Марія впустила колишнього чоловіка, який колись залишив її, додому знову, усі люди в селі стали пліткувати, бо не розуміли, як таке можна пробачити, він же до іншої пішов
Життєві історії 0
У тихому селі, де кожен знав кожного, а всі плітки поширювалися швидше за вітер, розгорталася сумна життєва історія, що змінила життя багатьох. Головний герой цієї історії – Олексій,
В той день Злата була на базарі, продавала гриби. Вона часто любила ходити до лісу, а тут якраз сезон – лисички та білі гриби пішли, добре можна заробити. Тому, не втрачаючи можливості, відкласти якусь пару тисяч гривень жінка ходила до лісу, а ранками бігла на базар. – Скільки коштують оці маленькі ваші грибочки? – пролунав чоловічий голос. Злата відразу відвела погляд з телефону. Над її прилавком стояв чоловік років трохи за 50 в дорогому костюмі. Господи – та це ж колишній її чоловік. Той самий Олег, з яким вона прожила в шлюбі 15 років, а потім він до іншої пішов. І ця жінка стояла поруч з ним
Життєві історії 0
На великому центральному місцевому ринку, серед людської метушні, гомону та довгих і яскравих прилавків, Злата, як завжди, зайняла своє звичне місце. Перед нею, як завжди, акуратно вишикувалися ряди
Коли в коридор санаторію зайшла дивна пара, всі люди переглянулися між собою. Вона йшла з маленькою сумочкою, а він за нею з важкими великими торбами. Потім вони зупинилися і чоловік цій пані сказав: – Відпочинь трішки, люба, я все влаштую сам, зараз я розберуся з усім, не поспішай. І попросив її присісти на лавочку. Він був таким турботливим і уважним до неї, що нам було потім дуже важко повірити, що це були дружина і чоловік
Життєві історії 0
Вони неквапливо увійшли до просторого вестибюлю великого санаторію і, майже всі, хто там чекав у зручних кріслах в великому та просторому коридорі, миттєво перевели погляди на цю незвичну
В суботу Андрієві несподівано подзвонили. – Тату, привіт, – мовив незнайомий голос. – Мене звати Артем, а маму мою – Світлана Петрівна. Андрій спочатку думав, що це жарт, але коли почув ім’я Світлани, замовк, бо ніколи й не думав, що так все обернеться через 20 років
Життєві історії 0
Привіт, татусю, — пролунав у слухавці глибокий, такий спокійний та впевнений, але зовсім незнайомий голос. Андрій Іванович, досвідчений підприємець, внутрішньо посміхнувся. Знову дзвонять мені невідомо хто, зараз будуть
Ні, подарунок якийсь ви можете, звісно, купити, але ми грішми краще візьмемо, три тисячі з вас, – сказала свекруха Олені впевненим тоном. Олена спочатку мовчала, бо й не знала, що сказати матері чоловіка на це, пообіцяла, що на день народження вони прийдуть, а за гроші – ні слова, стала чекати, коли з роботи повернеться Олексій
Життєві історії 0
Якраз лише вечірнє сонце хилилося до обрію, коли на телефон Олени зателефонувала Світлана Олегівна, її свекруха. Зазвичай вона телефонувала своєму синові, Олексію, але саме цього разу, не заставши

You cannot copy content of this page