Добрий день, невісточко, – почала свекруха м’яко. – Я хотіла поговорити з тобою. Олена трохи стала хвилюватися, чекаючи чергової догани від свекрухи. Вона чудово розуміла, про що мова піде, адже матері чоловіка дуже не подобалося, що вона не спілкується з їх родичами
Олена ще задовго до заміжжя добре знала про те, що родина її майбутнього чоловіка має свій чат і спілкується там про все. Але тоді дівчина не надала цьому
Ну от тепер у нас нова кухня! – радісно оголосила Тамара Дмитрівна. – Дякую, сину тобі! Андрій глянув на матір. Він чекав, що вона виконає свою обіцянку і віддасть йому гроші за бензин та гарнітур, адже він за нього віддав 5 тисяч гривень, та й на бензин на 100 кілометрів витратив чимало. Однак натомість мати, ніби прочитавши його думки, сухо вимовила: – Потім, Андрію, я тобі все віддам, не хвилюйся зовсім за це. Зараз я не маю грошей
Тамара Дмитрівна, спокійно та зосереджено гортала сторінки інтернет-магазину. Після того, як жінка вже вийшла на пенсію, це була її єдина розвага, яка заспокоювала її і покращувала настрій. –
Ближче до обіду Антоніна поїхала на таксі з донькою до поліклініки. Чоловік якраз мав вихідний, але не зголосився допомогти дружині. У поліклініці їм довелося провести багато часу. Коли вони вийшли, було вже пізно. Антоніна викликала таксі. В глибині душі вона сподівалася, що Олег встигне приготувати для них вечерю, адже вони голодні були. Однак перші дзвіночки про те, що щось не так, з’явилися тоді, коли чоловік просто не відчинив двері, і їй самій довелося відчиняти своїми ключами
Антоніна стояла біля вікна своєї квартири, тримаючи на руках маленьку донечку. Дівчатко тихо сопіло, притулившись до матері. За вікном уже давно стемніло, і вечірнє місто здавалося спокійним та
Одного ранку, коли Світлана збиралася на роботу, пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв свекор. – Доброго дня, Світлано, – зніяковіло сказав батько чоловіка. – Чи можна увійти? Невістка відійшла, впустивши батька. Вона відчула вже, що щось не так
Та не розумію зовсім, а чого вам десь бігати та шукати? У нас поверхом нижче від нас здається дуже хороша квартира, – радісно повідомила сина та невістку Катерина.
Мамо! Ви що таке робите? У нас не заведено їсти ложкою з каструлі, адже і ми з Остапом будемо їсти той борщ, – здивована Ольга зробила зауваження свекрусі. Та аж почервоніла, адже ніколи не думала, що Ольга на таке здатна, бо її невістка завжди була мовчазна. – Ну і де ж м’ясо? Борщ має наваристий бути, а його майже нема. Це не борщ, а юшка якась. У мене він завжди густий та насичений. А тут
Ольга клопотала на кухні з раннього ранку. Вона вже приготувала сніданок для свого чоловіка, який одягався на роботу, і взялася за обід. На невеличкій кухонній плиті тихенько кипів
Два місяці тому, надвечір, у двері квартири Андрія і Тетяни подзвонили. – Ми рідня твоя по лінії Тамари Гнатівни, твоєї троюрідної тітки, – почала пояснювати незнайомка. – Мене звуть Надія, а це мій чоловік Іван та син Роман. Прихистіть нас на пару днів. Господарі ще не встигли погодитися, як непрохані гості пропхнулися до коридору і відразу попрямували на кухню, де Тетяна готувала вечерю якраз
– Андрію, до нас у місто знову приїхали твої далекі родичі, – спантеличено сказала Тетяна, повернувшись із роботи додому. – Вони начебто шукають тут тимчасове житло. Квартиру чи
Михайло повернувся додому після довгого робочого дня і побачив біля вхідних дверей квартири свою сестру Олену з валізами. Вона приїхала без попередження разом зі своїм чоловіком Іваном та двома дітьми – Ольгою та Миколою. – Привіт, братику! – радісно вигукнула Олена. – Були проїздом біля тебе та вирішили до вас заїхати на пару днів! Будемо жити у вас. Михайло був дуже здивований несподіваним візитом, але намагався не показувати цього родичам
Михайло повернувся додому після довгого робочого дня і побачив біля вхідних дверей квартири свою сестру Олену з валізами. Вона приїхала без попередження разом зі своїм чоловіком Іваном та
Від старенької родички чоловіка Катерина дізналася про те, що його бабуся колись залишила для неї сережки з діамантами, але за 20 років шлюбу Микола їй про них нічого й не сказав. – Чому ти їх не носиш тепер? Не бачу їх на тобі. Вони б тобі дуже пасували, такі гарні. Ну так, звісно. А ти, виходить, і не знаєш нічого про них, вперше чуєш, так?! Значить, наш Миколка тобі нічого не подарував? Ой, а кому ж він їх віддав тоді
Родичі Миколи зрідка збиралися разом. І коли випала така нагода, Катерина була дуже рада. Як з’ясувалося згодом, незважаючи на те, що вони були одружені більше десяти років, деяких
Наталко, в тій Італії наших дівчат вже багацько, там працюють за копійки, їдь до мене, гарно влаштуєшся тут, допоможу, чим зможу. А там тобі й пригорнутися не буде до кого, та й не молода ти вже дуже, – кликала мене до себе подруга в Португалію. У нас грошей тоді не було, жилося мені дуже важко, тому я наважилася їхати на заробітки, але пообіцяла собі – рік-два і додому вернуся
Я й не зогляділася, як минуло вже 12 років з того дня, коли я поїхала з України на заробітки. Завжди розглядала, звісно, Італію, адже там багато працює наших
Одного разу Іван стояв біля хвіртки своєї улюбленої дачі та дивився на жінку, яка поралася на його грядках. Її довге волосся було зібране в хвостик, на руках були великі рукавиці. Та Іван не міг зрозуміти: що ж вона тут робить? Справа в тому, що шлюб із її дочкою розпався між ними ще шість років тому, і він щиро вважав, що назавжди залишив у своєму далекому минулому все, що пов’язано з їх сім’єю. – Добрий день, Іване! – чемно мовила жінка, підводячи очі від землі. – Як ся маєш? Це була Лідія Дмитрівна – колишня теща Івана. Побачивши її, чоловік, на великий подив для себе, відчув себе ніяково, ніби його застали зненацька
.Іванові просто дуже подобалася його дачна ділянка. Тут було так тихо та спокійно, що такого раю він не бачив ніде. Дача була справжнім райським куточком, місцем, де він

You cannot copy content of this page