Головна

Oks

Привіт, Олено. Це твій батько. Той, що рідний, – незнайомий голос прозвучав в телефоні, хоча я вже і так зрозуміла хто це. Я не могла повірити, що через стільки років рідний батько з’явився в моєму житті. Він колись залишив мене з мамою, а тепер дуже просив, щоб я з ним зустрілася. Я вагалася, не знала, що робити, але таки прийняла рішення, про що шкодую тепер
Життєві історії 0
Я сиділа у кріслі свого кабінету, намагаючись зосередитися на звіті, але думки постійно поверталися до вчорашньої зустрічі. Навіть зараз, коли трохи часу минуло, я відчуваю, що, напевно, моя
Того дня я дуже втомилася на роботі, прийшла додому і просто заснула. Чоловік, коли повернувся з роботи, відразу мене розбудив, щоб я йому розігріла вечерю. Мені так прикро було, що він мене ні краплі не пошкодував, адже вечеря була приготовлена мною і він сам міг її спокійно розігріти, але вирішив розбудити мене, бо не шкодував. Я відразу встала, зібрала найнеобхідніші речі і поїхала ночувати до своїх батьків. Але вони мене розчарували дуже
Життєві історії 0
Щиро кажучи, чомусь я зараз відчуваю, що, напевно, моя історія не буде новою. Але все ж мені дуже хочеться почути слушну пораду людей, яким буде шкода мене, саме
Коли чоловік був у ванній, пролунав дзвінок. – Це, мабуть, батько мій, він обіцяв подзвонити! Підійди ти до телефону, будь ласка, я не можу зараз сам, – сказав Михайло дружині. Аліна підійшла до тумбочки, на якій лежав телефон, і вже хотіла відповісти, як раптом помітила, що дзвонить хтось інший, а не її свекор. Дзвінок був у месенджері, і крім імені контакту – «Сонечко», була видна ще й фотографія якась. Коли Аліна на неї подивилася, то не повірила своїм очам. На фото була незнайома молода дівчина поряд з її чоловіком. І відразу прийшло від неї повідомлення
Життєві історії 0
Аліна завжди вважала себе досить таки сильною жінкою, яка здатна впоратися з будь-якими життєвими негараздами. Вона любила свій спокійний ритм життя, гармонію та взаєморозуміння у родині і переконання,
Коли жити в Києві було зовсім складно, Тетяна з Матвієм вирішили продавати квартиру і купили будинок за містом. Будинок великий двоповерховий гарно облаштували, чоловік добре заробляв, тому сім’я сподівалася, що тепер їх чекатиме тиша та спокій. Столичні родичі, що приїхали на новосілля, не могли приховати свого захоплення, а дехто – і відвертої заздрості, що не можна було не помітити. Тетяна ще не знала тоді, чим їй обернеться ця заздрість
Життєві історії 0
Тетяна не любила ранки, а особливо останнім часом. І це було зовсім не тому, що вона була лініва, а тому, що кожен ранок здавався без кінця повторюваним фільмом.
Повернувшись з роботи, Ярина запакувала дві дорожні сумки, поклала ключі на стіл і оголосила синам і чоловікові: – Я їду. Де мене шукати, ви знаєте. Захочете жити зі мною, я залишаю два ключі від своєї квартири на тумбочці. Приїжджайте в будь-який час. Я завжди там на вас чекатиму. Прийшла в квартиру батьків і стала чекати, що їй зателефонує чоловік. Довго дуже чекала, а він все не дзвонив і не дзвонив. Лише тоді жінка зрозуміла, що може все вийти не так, як вона собі запланувала
Життєві історії 0
Ярина стояла в дверях, розглядаючи батьківську квартиру, яку не відвідувала вже понад двадцять років. У кожній тріщині на стіні, у кожному порожньому місці вона відчувала смуток колишніх часів,
Світланко, я зараз в стаціонарі, мене вночі привезли сюди. Ігор у відрядженні, зможе приїхати тільки через три дні. Мілану мені ні з ким залишити. Зараз вона у сусідки, але та не буде з нею довго сидіти – всім же на роботу вранці. Дуже прошу тебе допомогти, побудь з нею, ти ж подруга моя, – подзвонила Олена Світлані посеред ночі. – Але ж мені на море їхати завтра, я вже речі збираю, готель оплатила і квитки на руках, я ж так довго мріяла про море, ти ж знаєш, – тихо відповіла Світлана. – Ми тут самі, рідні не маємо близько, надія тільки на тебе – так і знай, – сказала незадоволено подруга. Світлана сумно поглянула валізу і промовила: – Добре, їду вже до тебе, таксі викликай. Про те рішення вона вже сто разів пошкодувала
Життєві історії 0
Світлана, як і кожна інша людина, мала свій набір переконань та життєві цінності, якими завжди жила. Вона вірно виконувала ролі, які на неї накладали друзі, колеги, а іноді
Ну як що я тут роблю? Переїжджаю до вас. Невже не зрозуміло? Мама з Олегом домовилися, що мені зручніше жити тут, – сказала зовиця Софії, яка щойно повернулася з роботи і здивована навіть не встигла зняти взуття. – Як це ти будеш жити в моїй квартирі лише тому, що так захотіла свекруха? А де ж це мій чоловік? Софія сердита пішла до Олега на кухню, а зовиця раділа, бо тепер вона зекономить багато грошей
Життєві історії 0
Пахло літньою прохолодою, адже майорів вечір і палке сонце ховалося за обрій якраз. Софія ще не знала, що сьогоднішній вечір навічно змінить її уявлення про дім, любов і
А у тебе гарна квартирка, заздрю! Ти давно тут живеш? О, це твої діти на фото? А в мене немає дітей, – перше, що сказала Світлана, коли повернулася з Європи. Я дивилася на свою подругу і не могла повірити, що вона так змінилася. Говорили ми 15 хвилин. Вона пішла, а я заплакала
Життєві історії 0
У мене нещодавно була зустріч, яку я дуже чекала, але про яку можна сказати – краще б її не було. Кажуть, час лікує. Але час ще й змінює
До якого садка ходить наш син, Євгене? – Жанна тримала в руках кружку з остиглим чаєм і дивилась прямо чоловікові в очі. Він на мить розгубився. Перевів погляд. Вдав, що не чує. А потім зробив те, що вміє найкраще – виправдався: – Сама винна, не написала адресу! Жанна, ще хотіла щось сказати, але чоловік випередив її: – Якщо не подобається щось, їдь до мами в село
Життєві історії 0
До якого садка ходить наш син, Євгене? Жанна тримала в руках кружку з остиглим чаєм і дивилась прямо чоловікові в очі. Він на мить розгубився. Перевів погляд. Вдав,
Так, дивись, – звернувся до Лесі новоспечений чоловік. – Це квитанції за квартиру. Світло, вода та опалення. Ще за сміття доводиться платити також. Загальна сума 4200 гривень. Отже, з тебе 2100. – Як 2100? Це ж твоя квартира, я ж до неї жодного права не маю, – розгублено мовила дружина, адже не про такий медовий місяць мріяла. – Але ж ти тут житимеш, – відповів Петро
Життєві історії 0
У день, коли Леся зустріла Петра, вона не могла й уявити, що цей випадковий погляд на жвавій набережній стане переломним моментом у її житті. Від того самого моменту,

You cannot copy content of this page