Одного разу я вийшла з під’їзду, як до мене підбігла сусідка: – Доброго ранку, Марічко! Я чула, ви вчора щось про мене говорили? Що, я щось недобре роблю? Ви знаєте, я була про вас кращої думки! Сусідка ображена пішла, навіть не договоривши. Я нічого не могла зрозуміти, хоча, дійсно, про тітку Зіну я вчора зі свекрухою говорила лише
Свого часу, коли я виходила заміж за Сашка, мені здавалося, що найбільші труднощі вже позаду: весілля відгуляли, свого житла не мали, правда, але жити з його мамою —
Мені виповнилося 49 років, коли Олег мене покликав заміж. Я повірити не могла, що ще знайду своє жіноче щастя, адже моє життя крутилося навколо доньки, онуків і зятя. Я відразу погодилася, й ми стали думати, де жити будемо, адже Олег мій жив з літньою мамою, а я не хочу більше свекрухи. Досить з мене і однієї вже
Скажу чесно: я думала, що в сорок дев’ять років моя душа хіба що здригнеться від запаху свіжої смачної випічки чи дитячого сміху, але точно не від знайомства з
Коли мій син розлучився, я намагалася, понад усе, зберегти дуже добрі стосунки зі своєю невісткою. Але й часу багато не минуло після розлучення, як Світлана знову вийшла заміж. Ми та вся наша родина дуже здивовані були, що вона так швидко стала нове життя собі будувати. А чоловік у неї виявився багатим і життя її дуже змінилося
Скажу чесно, я ніколи не думала, що таке станеться в моєму житті. Наче живеш не своїм життям, а життям свого сина, адже постійно думаєш про нього, хочеш, щоб
Ми з дружиною зібралися поїхати на море в Одесу, вже житло забронювали, оплатили, сплановано все. А потім вирішили розповісти про все тещі – досі дуже шкодуємо про це
Життя буває дуже непередбачуваним, спланувати щось важко і непросто рухатися в одній колії. Нас на кожному кроці можуть чекати якісь перешкоди, якісь зміни чи новини, які нам доводиться
Світлано! Мама каже, що борщ треба варити смачніший. І сала в нього більше кидати, щоб він наваристим був. А ще ти мілко треш моркву і погано прасуєш мої сорочки. Світлана була засмучена, бо розуміла, що чоловік після роботи до мами забігав, адже говорив точно її словами. Вона завжди добре ставилася до матері чоловіка, коли вона далеко жила, але тепер свекруха переїхала до них ближче
Цілих 17 років Світлана жила у своєму тихому світі: Дмитро, діти, дім — все було так злагоджено, що навіть сусіди казали: «Ви як з казки якоїсь». Але, виявляється,
Одного вечора, коли діти вже спали, Роман дружині сказав: – Наталю, нам треба з тобою серйозно поговорити. Наталя здивувалася. – Щось трапилося, любий? У нас проблеми якісь? – Ні, нічого поганого. Просто я помітив, що ти змінилася дуже, перестала ходити в салони краси, на фітнес, ти вже не та, що була колись, коли ми одружилися, я не розумію цього
Сьогодні дев’ята річниця весілля, дев’ять років шлюбу, — подумала Наталя, дивлячись на відображення у дзеркалі. — Дев’ять років, як я вийшла заміж за Романа. Мені вже зараз тридцять
В той день ювілей був у мене – 55 років. Я родичів запросила та сина з дружиною. Вечір був добрий, всі розмовляли, веселилися, а потім, коли я глянула на руки невістки, засмутилася дуже. Всі мене запитували в чім справа, навіть син цікавився, чому я мовчу, але я не хотіла нічого говорити, бо розуміла, що можу зруйнувати його сім’ю
Я ніколи не мріяла про якусь принцесу для свого сина. Я мріяла, щоб він знайшов ту, з ким він завжди зможе залишатися самим собою — ту, хто побачить
Коли дружина вийшла з декрету, теща стала сама сидіти з нашою донькою з ранку до вечора. Ми з Людмилою на роботі були, часу було мало, але дуже вдячні були її мамі за це. Та якось Людмила повернулася додому сумною: – Андрію, мені потрібно тобі щось розповісти. Мама моя хоче змінити все і нам це обійдеться дуже дорого
Я ніколи не забуду той день, коли побачив свою маленьку доньку вперше, коли дружина показала знімок фахівця, тоді вона мені й повідомила, що ми скоро станемо батьками. Її
Привіт, мамо! З Петром і Павлом тебе! Вибач, що пізно, ми тут святкуємо. Ти ж знаєш, що я Петрівна. До тебе не приїхали, бо свекруху саму залишити не можу, вона нам такий накрила стіл, старалася дуже, – подзвонила Галині донька. – З Петром і Павлом, доню. А я? А моя вечеря? Я так чекала тебе. – Не починай, мамо, вічно ти не задоволена. Я тут святкую, давай, у мене гості, часу не маю на тебе. Галина не могла повірити в те, що донька навіть не приховувала, що їхати в село не хоче. Весілля Софії, якому колись дуже раділа мати, дуже змінило її життя
Галина зараз не чекала від Софії нічого особливого. Лише того, щоб її донька до неї хоч іноді приїжджала. Не з подарунками, їй нічого не потрібно — з порожніми
Олено, доню, як ви там? Чому не телефонуєш? – подзвонила Надія доньці в Німеччину. – Ой, мамо. Вибач, стільки справ, стільки всього. Тут так важко, стільки паперів, навчання. Я ледве сама справляюся. – А як же я? – несміливо запитала Надія. – Ти ж казала, забереш до себе і мене. – Мамо! Ну що ти таке говориш? Я тебе люблю. Але куди я тебе тут заберу? Ми ж тут самі ще не звикли і не справляємося. Я ледве дітей сама тягну. Тут такі ціни на житло, такі вимоги до пенсіонерів. Ти ж розумієш, мені й так дуже важко одній. Я тебе не потягну і мову їх ти вже не вивчиш тут
Лише зараз Надія зрозуміла, що останнім часом вона не могла знайти спокою в душі, було там дуже важко. Вітер вив на вулиці, а листя танцювало свій останній осінній

You cannot copy content of this page