Хтось скаже, що я роблю неправильно, але я вирішила не спілкуватися ні з сином, ні з його другою дружиною. Вони жаліються на мене родичам, мовляв, я першу дружину шаную і її дитину онуком називаю, а їх знати не хочу. А мені соромно, якого я сина виховала, і дружина у нього друга – недалеко втекла.
Перший раз син одружився з жінкою, у якої вже була дитина. Гарний хлопчик такий, добрий. Олега став татом називати майже відразу, мене – бабусею. Олег забрав їх жити до себе в квартиру, а кімнату Мар’яни в гуртожитку здали. Як всі жили, не без проблем, але і серйозних непорозумінь між ними не було.
Але одного разу стався випадок, який привів їх аж до розлучення, як Мар’яна думала один час – через мене.
Напросилися вони в гості, я вирішила вареники зробити, по часу прикинула і запросила їх на 15:00. Вони приїхали раніше, близько полудня. Партія вареників вже була в окропі, я інші робила. Відправила гостей телевізор дивитися. Я готувала, руки в борошні, на кухні спека. Прибігає до мене Максим, онук названий. Йому тоді 3 роки було. В руці у нього зв’язка ключів була Олегова: ключ від квартири, від машини і від офісу.
– Максимку, йди, татові ключики віддай. Якщо загубиш – як тато машину відкриє? Пішки додому підете! – дорікнула я дитині.
Він побіг в кімнату. Я вареники дістала, перемастила шкварками, другий окріп поставила і покликала їх до столу. Вареники дитині дуже сподобалися, Максим все нахвалював:
– Смачно, бабусю, смачно! Я їм з собою вареників в лоточок зібрала, в фольгу завернула, щоб довше гаряченькими зберегти. Вони вже зібралися, як Олег почав ключі шукати.
– Максим їх бабусі ніс, – сказала йому Мар’яна.
– Я чула, як вона йому говорила, що ми додому пішки підемо, якщо він їй ключі не віддасть.
Олег дивився на мене, я на Мар’яну.
– Я йому сказала, щоб він ключі тобі відніс, – спробувала я все пояснити.
Мар’яна почала розпитувати сина, куди він подів зв’язку. Але нічого з цього не вийшло і ми всі разом почали шукати. Куди в двокімнатній квартирі 3-річна дитина може закинути в’язку ключів? Куди завгодно!
Перерите було все: шафи в межах досяжності, тумбочки, комоди. Були відсунуті дивани та крісла. Під столами, за шторами, серед взуття – шукали всюди. Поки Олег не дістав свої ключі з кишені куртки дружини.
– Звідки вони там! – відразу почала Мар’яна. – Максим би до кишені не дотягнувся. Може, Ви підкинули? – прямо запитала невістка у мене. Коли перший ступор пройшов, я запитала: – І навіщо воно мені треба?
– Може, Ви не раді, що Олег взяв мене з дитиною. Ось і вирішили мене підставити. Але у Вас нічого не вийде! Ми з Олегом любимо один одного!
Вони пішли, а мене трясло від несправедливих звинувачень. Я до цих ключів навіть не торкалася! Закінчилося все плачевно: Олег подзвонив і сказав, що Мар’яна з дитиною від нього з’їхали, а сам він буде подавати заяву на розлучення:
– Я не можу жити з жінкою, здатної тебе оббрехати! – підсумував він.
Я переживала, не хотілося вірити, що Мар’яна на таке здатна. У нас були цілком пристойні відносини. Бувало, що Максимко проводив у мене всі вихідні, а потім не хотів додому їхати. Подарунки на свята, гостинці.
В життя сина і невістки я не втручалася, в гості тільки у свята і то, на запрошення. Не в’язався у мене цей вчинок із звинуваченнями в підкиданні ключів. Ну ніяк!
Правду я дізналася випадково. Знаєте, як у фільмах – почула розмову в автобусі. Дівчина, що сиділа позаду мене, раділа на весь автобус і ділилася радістю з співрозмовником по телефону:
– Мій-то розлучається і скоро ми одружимося. Ні, про мене не розповів. Він її підставив. Під благородним приводом. Там довга історія. Коротше, він її зі своєю мамою посварив, а потім вигнав, типу, не буду жити з жінкою, здатною оббрехати мою маму. Ага. Знайомити поки не хоче, каже, час має після розлучення пройти. Я тобі потім подзвоню, мені Олег телефонує.
Я затримала подих – занадто багато збігів. І формулювання те ж – «Не житиму з жінкою, здатною оббрехати маму». Я стала слухати далі, розмову з цим Олегом. Нічого, крім мусі-пусі, люблю-цілу-скучаю, не почула. Запевнила себе, що це просто збіг. Так як би не так! Пів року минуло з розлучення Мар’яни і Олега.
Привів син пасію знайомитися. Голос я відразу впізнала. І стало мені все ясно. Вся підлість, в яку я вірити не хотіла, як на долоні. Вигнала відразу обох. Негідник негідника бачить здалеку, не дивно, що вони зійшлися, ще й за спиною невістки каверзи крутили. Ото боягуза я виростила, навіть піти по-чоловічому не зміг. Поїхала я до Мар’яни, правду розповідати.
Онук за мною скучив, не відходив ні на крок. Телефонувати почали, розмовляти, як раніше. У гості один до одного їздити. Я Мар’яні з онуком допомагаю. Вона його до мене на день-два відправляє. Як дочка стала мені. Тільки до мене переїжджати не хоче зі свого гуртожитку, як не вмовляю.
А син з його новою пасією роблять вигляд, що ображені, мовляв, немає у мене причин другу невістку не любити.
У кожного своя правда. Не хочу їх знати. Розчарувалася дуже. Тому для мене перша невістка, як донька, адже нічого поганого вона мені не зробила.
Фото ілюстративне – takiedela.
