На моє 50-річчя син зробив мені найкращий подарунок – у нас народився внук. Скажу відверто, хоч я і дуже чекала на цю подію, та у нас зараз все дуже непросто.
Заміж я вийшла в 19 років і уже в 20 я народила свого сина. Андрій ріс в любові і взаєморозумінні. З чоловіком мені дуже пощастило, між нами ніколи не виникало серйозних непорозумінь. Ми прожили разом 30 років в любові і злагоді. Показали сину, так би мовити, гарний приклад.
Андрій закінчив університет і відразу після навчання сказав, що хоче одружуватися. Ми з чоловіком нічого не мали проти – дівчина хороша, з гарної родини, з вищою освітою.
Ми відгуляли весілля, після чого молоді пішли жити до батьків невістки. Я живу в трикімнатній квартирі, мій чоловік останнім часом часто їздить на заробітки, тому я живу практично одна. Я запропонувала синові, мовляв, живіть у мене, але невістка навідріз відмовилася. Вона єдина донька у своїх батьків, у них є свій будинок, тому питання було вирішене однозначно – вони житимуть там.
Я нічого не мала проти, головне, щоб дітям було добре, та й невістку я намагалася зрозуміти – яка б хороша не була свекруха, біля мами завжди краще.
Я вже подумки почала мріяти про онуків, як тут син мене ошелешив – він кидає роботу і їде в Польщу на заробітки. Я була проти такого рішення, адже вклала багато сил, щоб дати синові гідну освіту. А носити цеглу і цемент на будові він міг і без університету. Та й робота у нього гарна, нехай зараз він і не отримує багато, але з часом з’явиться більше перспектив і можливостей.
Але невістка настояла на своєму – Андрієві треба їхати, заробляти гроші, бо на його мізерну зарплату вони навіть дітей не можуть собі дозволити народити. Тоді я порадила їй, що якщо так, то нехай їдуть обоє, але про це невістка і слухати не хотіла.
Андрій поїхав, влаштувався на будову і почав заробляти гроші. Перший час невістка була дуже рада, що все так вийшло. Але якось вона прибігла до мене, вся в сльозах і сказала, що точно знає, що у Андрія в Польщі є інша жінка. Мені було її шкода, але що я могла зробити, я ж про це її попереджала – якщо їхати, то їхати обом. Не послухала, от тепер і пожинає плоди. Навіщо відпускати чоловіка на 6 років на заробітки?
Я знову запропонувала невістці їхати до Андрія, навіть сказала, що поїду разом з нею, мовляв, ніби в гості, а там подивимося, що до чого і придумаємо, що маємо робити. Але невістка знову відмовилася.
Тоді я купила квиток до Польщі і зателефонувала синові, що приїду до нього в гості. Коли я приїхала, то зрозуміла, що все зайшло так далеко, що повернути назад вже нічого не можна. Ту іншу дівчину звали Оля, вона ровесниця мого сина. Вже кілька років вони живуть разом і Оля чекає дитину.
Поспілкувавшись з ними я зрозуміла, що у них все серйозно, Андрій дуже любить цю дівчину, а вона його. А як світилися радістю його очі, коли він говорив про майбутню дитину, вони чекали сина, до речі.
Чи могла я засуджувати сина? Ні, не могла. Так, він недобре повівся з першою дружиною, але вона сама винна – чому відправила молодого чоловіка самого? Чому не хотіла народити йому дитину? Чому для неї гроші були важливішими, ніж їхні стосунки?
Єдине, що я порадила Андрієві, швидше розлучитися і одружитися з Ольгою, щоб дитина народилася в шлюбі. Не знаю чому, але свою другу невістку я полюбила відразу, хоча досі також люблю і добре ставлюся і до першої.
Андрій і Оля одружилися і повернулися в Україну. Днями у мене народився онук, якраз на мій день народження. Я щаслива, коли бачу, які щасливі вони.
Перша невістка на мене дуже образилася і не розмовляє зі мною, ніби це я винна, що їх шлюб розпався. Якби вона була хоча б трохи мудрішою, зараз би вона була на місці Олі – щасливою дружиною і щасливою мамою.
Спеціально для ukrainians.todey.
Фото ілюстративне – Rsute.
