Рідний брат моєї мами – мій дядько Іван, вже багато років, як залишився без дружини. на жаль. Тітка Ольга була хорошою людиною, але, на жаль дуже рано залишила нас.
Ми завжди намагалися підтримувати його, моя мама завжди допомагала йому в усьому.
У дядька Івана є син, племінник моєї мами. Влітку він привів невістку в хату, сказав, що будуть грати весілля.
Дядько Іван вже на пенсії, грошей, особливо, відкладених у нього не було, на одну пенсію заощадження якісь важко зробити. Одним словом, до того, що син одружиться, він був не готовий.
Але сам дядько Іван – дуже добрий чоловік і йому було не зручно, що нічого не може подарувати своєму єдиному синові на весілля. Він завжди шкодував дуже сина, адже він у них з дружиною був пізньою дитиною і останні роки матері не було у нього.
Тоді мамин брат вирішив, що оформить зараз хату на сина, зробить дарчу, це й буде подарунок. Щоб молоді могли спокійно жити, робити ремонти і вже сьогодні знали, що це їх обійстя. Хата в нього гарна, простора.
Я з мамою довго вмовляли дядька Івана не робити цього, адже син і так у нього один і все, що дядько Іван має, після того, як його не стане, залишиться синові. Мама говорила, що позичить йому гроші, їх він і подарує на весілля, а віддаватиме частинами, коли зможе.
Але самі розумієте, стареньку людину переконати непросто, а іноді навіть неможливо, особливо, що стосується дітей. І вже наступного дня він таки пішов до нотаріуса.
А через годину вже повернувся, дорогою зайшов до мами. Став просити, щоб таки позичила гроші на подарунок для молодят на весілля, він передумав.
Виявляється нотаріус запитав старенького, чи є в нього на подвір’ї якийсь, можливо, хлів старий, комора, чи гараж. Якщо є, то щоб він зробив там, поки ще може, зробив якийсь ремонт і віконечко, бо життя може скластися так, що він там проведе свою старість. І нотаріус розповів дядьку Івану складні приклади з життя, коли діти залишали на старість своїх батьків, отримавши їх майно, свідками яких був сам цей нотаріус.
Ми з мамою дуже здивувалися, що чужа людина зрозуміла все і так швидко переконала її брата, а нас він зовсім слухатися не хотів.
Мама дядькові Іванові таки позичила гроші, як і обіцяла. Віримо, що вони гарно житимуть з сином та невісткою в одній хаті, але мама тепер буде спокійна за брата, що в нього є своє житло на старості років.
Я не знаю ту чужу людину, але дуже вдячна тому чоловікові за людяність. Як приємно, що ще зустрічаються люди такі.
Фото ілюстративне.
