fbpx
Життєві історії
Свою свекруху я завжди поважала – гідна жінка, тільки ось підкосило її на старості років. Дочки її нещодавно не стало, тому чоловік каже, що я маю піти з роботи, щоб доглядати її. Але я не готова до цього, пояснюю це чоловікові, але він не хоче нічого чути. Каже, що якщо я не погоджуся сидіти з його мамою, він подасть на розлучення

Обставини склалися так, що я повинна доглядати за свекрухою. Моїй свекрусі 73 роки і вона дуже хвора. Особливо її підкосило, коли пішла з життя її дочка – сестра чоловіка. От би опора для мами була б, але вона пішла раніше матері. Чесно кажучи, я завжди свою свекруху поважала – гідна жінка, тільки ось підкосило її на старості років.

До недовгого часу вона якось обслуговувала себе сама, але зараз їй потрібна допомога. Лікарі сказали – ходити вона може бути і буде, але з великими труднощами. Довгий час свекруха лежала в лікарні, але не будуть її ж там вічність тримати, сказали, що пора виписувати і забирати маму. Я зрозуміла, що відтепер моє життя змінюється. З проживанням проблем немає, у нас трикімнатна квартира, дочка недавно вийшла заміж, вона з нами не живе. Помістили маму в одну з кімнат.

Я працюю, до пенсії ще дуже далеко. Що робити, щоб зі свекрухою хтось був. Знайшли одну доглядальницю – вона не впоралася, мама дуже важка по вазі, щоб її перевертати сили потрібні. Друга була недосвідчена або їй було все лінь робити, в загальному – довелося і її звільнити, так як догляду ніякого не було, хоч і платили побільше, ніж середня ціна по місту за доглядальниць. Третя взагалі виявилася нечиста на руку, стали пропадати речі і її зловили «на гарячому».

Запропонувала чоловікові маму віддати в пансіонат, чоловік категорично проти, хоч я йому показувала – як там буде мамі добре: чисті палати, медичний догляд та інші блага. Але чоловік категорично відмовився.

Питання – ну що тоді робити? Зараз до нас ходить вдень сусідка, ми їй за це платимо гроші, але вона скоро переїжджає, і що тоді?

Чоловік запропонував: «Ну що нам на доглядальниць і пансіонати гроші витрачати, давай ти підеш з роботи і будеш доглядати за мамою? Все одно ти майже що ті ж самі гроші отримуєш, що і доглядальниця, а так – я нормально заробляю, ще й мамину квартиру здаємо – гроші є».

Але тепер не погоджуюся я. Тому що я не готова я з ранку до вечора міняти підгузки і сидіти вдома. Моя робота – це все: я її люблю, ходжу з великим задоволенням, зустрічаюся з цікавими людьми, спілкуюся. Я адміністратор в перукарні, я вже 17 років там працюю, і не хочу залишати роботу.

Така моя позиція викликала серйозні непорозуміння між мною і чоловіком. Свекруха все це чує, хоч і мало що розуміє, але починає плакати, лякатися нашого шуму. І шкода її, і сил немає – я не можу заради неї занапастити своє життя.

Чоловікові, звичайно, таку справу не доручити, все ж вона делікатна – маму треба мити, підгузники міняти і інше. Сподіваюся на якесь диво, що свекруха встане, почне ходити, обслуговувати себе, але розумом розумію, що це не так, не буде цього!

На роботі мене замінять, назад уже навряд чи візьмуть, якщо я стану знову вільна, а значить, я буду позбавлена ​​всього, що мене досі радує! Пояснюю це чоловікові, але він не хоче нічого чути. Каже, що якщо я не погоджуся сидіти з його мамою, він подасть на розлучення, я, звичайно ж, не хочу розлучатися.

І, тим більше – що це йому дасть: знайде іншу дружину-доглядальницю? Розумію, що просто він мене лякає, але звучить це правдоподібно. Час піджимає: через місяць сусідка їде, треба щось вирішувати. А я не знаю, що мені робити.

Фото ілюстративне – shutterstock.

You cannot copy content of this page