«Вже 14-й день нашої оборони, нашого захисту, нашого всеукраїнського єднання» – президент вкотре сьогодні записав відеозвернення, в якому наголосив, що масштаб загрози для держави максимальний, але і масштаб нашої відповіді максимальний.
В день народження Тараса Шевченка глава держави зазначив, що його мрія очистити землю жива і цілком реальна. «Українки, українці, все в наших руках» – сказав президент.
«Ми вистояли і надихнули рішучістю увесь світ. Немає такого куточка на землі, де б не знали, з яким героїзмом український народ захищає нашу прекрасну землю.
Наші військові і тероборонівці змогли поповнити арсенал нашої техніки трофеями, танки ворога, бронемашини тепер працюватимуть на нашу оборону, на нашу країну. Що може бути більш принизливе для окупантів? Ми будемо бити ворога його ж зброєю на додачу до нашої і вони вже це відчули!
Все більше солдат і командирів противника задають собі дуже просте питання – а для чого їх послали на цю чужу землю, на цю війну? І у нас немає відповіді, окрім тільки одного слова – загибель».
Після цих слів президент російською мовою звернувся до російських солдатів, сказав, що у них є шанс вижити, але їм треба перестати вірити своєму командуванню і негайно треба забратися з нашої землі.
Зеленський емоційно прокоментував ситуацію з польськими винищувачами, які влада Польщі вчора вирішила нам надати, але є питання в логістиці, які треба терміново вирішувати. Домовленість Польщі з США є, але при цьому чуємо, що пропозиції Польщі нібито необгрунтовані – так кажуть в Вашингтоні.
«То ж коли буде рішення» – вкотре питає Зеленський у світових лідерів.
Розповів президент і про ситуацію з гуманітарними коридорами: вчора нам вдалося евакуювати з міста Суми у Полтаву 1600 студентів і 3500 жителів міста. Сьогодні ця робота буде продовжена в інших напрямках.
«Світ продовжує потужно відповідати санкційними пакетами. А ми будемо готуватися до продовження переговорів заради України, зради миру!» – Зеленський.
Фото – скрін з інтернету.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна