Свекруха, як тільки переступила поріг і побачила Максима, зірвалася на крик. – Ти що собі думаєш? Де ти його взяла? Ще й у моїй квартирі? Потім вона повернулася до мого чоловіка: – А ти про що думав? Але відповідь чоловіка ошелешила нас усіх.
-Не те, щоб я, не хотіла, дітей, я просто не готова була народжувати, ну не могла я, комерційний директор солідної фірми, кинути все, нехай, навіть на час, – розповідала мені Ліля. За матеріалами
Чоловік, звичайно, натякав мені на вік, і що ми не молодіємо з роками, а спадкоємці нашій спільній справі все ж потрібні, але я ковтала його закиди мовчки, хоча вони і боляче мене зачіпали.
Того літа, я вирушила в дитбудинок. Допомагати дітям, які залишилися без батьків теж хтось повинен, і я везла з собою купу подарунків, там я вперше і зустріла його, свого Максима. Ніколи не забуду ці сумні, блакитні очі, які дивилися на мене з такою надією.
– А ти моя мама? – запитав він.
Я ж солідна людина, але щоб не здаватися слабкою, в ту ж хвилину, я сховалася в туaлеті, де і проридала хвилин п’ятнадцять, не менше. Далі я усвідомила, що звідси я вже не вийду одна, я поговорила з директором дитячого будинку, але на мій подив, вона не зраділа моєму вибору. Всіляко відмовляла мене, говорила про непросте життя Максима, і просила ще раз добре все обміркувати, а найкраще придивитися до інших дітей.
– Але я не хочу інших, мені потрібен тільки він, – переконувала я її, вже не приховуючи своїх сліз.
-Ну, добре, але тоді ви повинні знати, його батьки були залежними, я зобов’язана розповісти вам його історію.
Сім’я Максима, вважалася неблагополучною з самого початку, звичайно, вони були на контролі органів опіки, і їх регулярно перевіряли. І тільки завдяки цим перевіркам, Максим опинився у нас, на жаль, батькам Максима, вже неможливо було допомогти. Ви повинні розуміти, що дуже сильно ризикуєте, беручи його до себе додому, не відомо, що, надалі, з нього виросте. Візьміть краще Світланку, вона розумниця, красуня, і батьки у неї були прекрасними.
– Я що собаку, прийшла сюди вибирати, це ж жива людина, як ви можете так міркувати.
-Я вас попередила, приїжджайте через тиждень, а то й передумаєте, – холодно зронила вона в мою адресу.
А я, покидаючи стіни цього закладу, обіцяла Максиму, повернуться.
Тиждень, я вмовляла чоловіка, і тільки поставивши питання руба, або він з нами, або без нас, він погодився. Ми швидко оформили всі документи, і забрали Максима до себе. Ми потроху звикали один до одного, і навіть чоловік знайшов спільну мову з Максимом, наше тихе сімейне щастя закінчилося, коли приїхала свекруха.
З Елеонорою Максимівною у нас з самого початку були рівні стосунки, я б сказала ділові, їй дуже подобалося, що я беру участь в сімейному бізнесі і благотворно впливаю на її сина, Сашу. А треба сказати, що вона подарувала нам свою квартиру на весілля, правда з оформленням не поспішала, а сама жила в заміському будинку, і до нас приїжджала рідко.
В черговий свій візит, вона побачила нашого Максимка, спочатку ми її не сповістили про рішення усиновити дитину, тому спочатку вона впала в ступор, а потім почалося.
– Це що таке? Де ви взяли цього хлопчика, ще й в моїй квартирі? – обурювалася свекруха, забувши, що вона її нам подарувала, – Як ви могли, взяти чужу дитину, Сашо, а ти що думав.
А що Саша. Саша з Максом, за той час що ми були разом, вже стали нерозлучними друзями, хлопчаки, що з них взяти. І Саша вперше, за довгі роки спільного життя відповів матері:
– Цей хлопчик, хочеш ти чи ні, мамо, тепер мій син, і квартира нам твоя більше не потрібна, нам потрібен будинок, що я тобі купив. І ще, мамо, у нас ще й дівчинка буде.
Чесно, я була в шоці від його слів, це пізніше він мені сказав, що вирішив сказати так на зло матері, але потім подумав, і ось так в нашій сім’ї і з’явилася, та сама Світланка. Живемо ми тепер дійсно в заміському будинку, адже для великої родини потрібно більше місця, ні не в будинку його матері, ми собі інший збудували, а тепер ось поповнення чекаємо.
Все це Ліля розповіла мені при випадковій зустрічі, в лікарні, коли вже сама чекала дитину, якщо чесно, їй личить бути мамою, і я вірю, що в їх великій родині тепер всі щасливі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
