Непроста ситуація зараз склалася у нашій сім’ї. Сім’я невелика – я, чоловік і донька 17 років, але так вийшло, що треба забрати до нас додому ще й свекруху, за нею потрібен догляд, і крім нашої родини, скоро буде нікому її взяти. Свекруха не встає з ліжка, зараз з нею живе її сестра, тітка мого чоловіка, доглядає за нею, але тітонька скоро їде назавжди до своєї дочки за кордон, сидіти з онуками. З ким залишити свекруху? Соцпрацівник – не вихід, адже з нею потрібно сидіти постійно, в якийсь будинок престарілих ми її точно не віддамо. Доглядальниця з проживанням? Ну дуже дорого, у нас навіть грошей таких немає, та й немає довіри зовсім до чужої людини.
Я не боюся ніяких труднощів – таку золоту свекруху як моя, треба ще пошукати! Мене вона відразу прийняла, я їй стала як дочка, з онукою постійно допомагала, практично весь одяг їй купувала, вона як лялечка вбрана була з пелюшок. Як доглядати за недужими – я знаю, моя мама, на жаль її вже давно не стало, була лікарем, а я колись у неї в лікарні санітаркою підробляла в юності. Загалом, мене це не лякає: ні підгузники, ні судна, ні годування з ложечки. Тим більше правою рукою свекруха може щось трішки робити сама, а лікарі кажуть, що вона і ходити, можливо, ще буде, справа лише часу.
Але тут інша проблема: вся справа в моїй доньці, яка ніяким чином не хоче хвору бабусю в будинок. Вона не хоче запаху в будинку, і те, що їй доведеться іноді доглядати за своєю бабусею. Складність ще полягає в тому, що у нас трикімнатна квартира із суміжними кімнатами: від великого залу йдуть дві маленькі кімнати – доччині і наша спальня. Я вже пропонувала такий варіант: бабусю помістимо в нашій спальні, а самі з батьком поселимося в залі. І тут дочка стала висловлювати нам своє незадоволення: до неї приходять подруги, вони будуть соромитися проходити повз нашу кімнати. Дочка тільки за те, щоб ми взяли доглядальницю або здали бабусю в будинок для людей похилого віку, а інакше вона піде з дому сама.
Я знаю, у дочки дуже егоїстичний характер. Ми з чоловіком її розбестили, і наша бабуся теж. Причому я в повному шоці: дочка не хоче впускати в будинок бабусю, яка, можна сказати, жила заради неї! Так, люди похилого віку, виявляються, ще й хворіють, а не тільки балують маленьких примхливих дівчаток! Ось цього дочка зрозуміти не може. Я кілька разів відправляла дочку до свекрухи додому, щоб вона привезла їй ліки і гостинці, і кожен раз дочка аж пересмикує від огиди.
У нас на роботі є психолог, я ходила на консультацію. Вона каже, що дочка теж зрозуміти можна: ми ростили її буквально в стерильності, а тут зона її комфорту буде порушена, тому вона так і хвилюється. Але мені ця консультація нічого не дала – проблема не вирішена! Благаю дочку набратися розуму, але вона ніби не чує: «Або я вдома, або бабуся. Якщо що – мене притулок подружка!» Чоловікові це набридло, він спеціально перевіз деякі речі свекрухи заздалегідь до нас додому. Дочка демонстративно ночувала у подруги два дні, але потім прийшла, коли дізналася, що бабуся ще буде місяць під наглядом у тітки.
Я на роздоріжжі якомусь. Все ж вона мені дочка, тим більше ще неповнолітня. Ну що мені – її додому приводити? Дочка стала плаксивою, закінчує 11 клас, найважливіший, а вже скочується в навчанні. Чоловік каже: «Нехай котить, куди хоче, якщо у неї душі немає!» А я не можу – це ж дочка рідна! Я вже почала сумніватися, що свекруху потрібно перевозити до нас, може все ж доглядальницю? Тоді чоловік сказав, що сам піде до матері піклуватися про неї, раз ми такі. Що мені робити, навіть не знаю як правильно вчинити, як вийти з такої ситуації.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне.
