Ось якщо людина не цінує себе і свою працю, то її не цінуватиме ніхто, навіть найрідніші та найближчі люди, і це дуже гірка правда нашого сьогодення.
– Пані Ніно, можливо ви чай поп’єте з нами хоч сьогодні, куди вам вже зараз спішити, пізно у всіх всі вдома вже, справи ваші зачекають?
– Ні, не зможу сьогодні, вибачте мене, будь ласка, мені ще на другу роботу треба встигнути сьогодні, поспішаю дуже.
Ніна вже багато років прибирає головний офіс компанії: близько 10 кабінетів і трохи більше 50 співробітників. Хороші зарплати, звичайно, і завищені вимоги до всіх без винятку, починаючи від менеджера і закінчуючи звичайнісінькою прибиральницею.
Ніна вже більше 12 років прибирає кабінети і коридори з ранку і до обіду, а після біжить на другу роботу. Після того, як і там всі приміщення прибрані, все сміття винесено і пил протертий до блиску, жінка відправляється поспіхом додому для того щоб перепочити хоч трішечки і потім приготувати вечерю на всю велику сім’ю. Коли всі вечеряють, вона теж швидко миє за всіма посуд і прибирає, бо вранці потрібно прокинутися, щоб приготувати сніданок усім і обід.
Ніна вже 26 років у шлюбі, народила двох дочок і сина. Чоловік багато років п’є. Зараз ноги каже його турбують, а раніше, повертаючись з роботи, втомлена Ніна його по сусідах та друзях шукала, і вела на собі додому.
А сьогодні додому вона тягне два великі пакети з продуктами, ввечері вона отримала свою невелику зарплату. Біля вхідних дверей зустрічає її маленька внучка Світланка, за нею стоїть незадоволена середня дочка Міла.
– Чому так довго, чого так час тягнути? Вона мені всі вуха прожужала вже! Подивися за нею, поки я пройдуся, до друзів сходжу, хоч трохи голова відпочине, як я втомилася тут з вами!
Дівчина, не дочекавшись згіднох відповіді своєї мами, тікає з дому голосно грюкнувши дверима. Маленька Світланка, посміхаючись, проситься на ручки до бабусі. Хоч руки у бабусі втомлені та натруджені від важкої праці, але вона бере своє маленьке улюблене внучатко на руки. Рання дитина, народжена, як здавалося колись Мілі, від великої любові, через два роки потрібна була лише бабусі і тітці.
Втомлена жінка йде з малятком на руках на кухню, така втомлена, що ледь ноги несуть її. Гори брудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті, які вже давно засохли, їх варто мити не одну годину – все як і завжди. Ніна сумно зітхає, садить свою маленьку внучку за стіл і дає їй листок і олівчики, щоб трішки помалювала, бо Ніні ще стільки всього потрібно встигнути зробити. Сама жінка відправляється готувати. Ніна витягує з сумки усі продукти, які сьогодні купила, відкриває порожній холодильник і все кладе гарненько на полички. Миє велику каструлю і йде по картоплю.
Через годину з’являється молодший син злий на матір та голодний. З порога він бурчить на втомлену матір, жаліється, що ще з обіду зовсім нічого не їв, в холодильнику порожньо. І знову Ніна у відповідь лише мовчить, вислуховуючи кожен докір.
До 8-ої години вечора вона йде на третю роботу, в цей час вона ходе прибирати у великий швейний цех. Світланка залишається вдома зі своєю тіткою.
Ніна повертається з робити дуже пізно, на годиннику вже близько десятої вечора. Прийшовши втомленою додому, жінка ще вислуховує різні суперечки між своїми дітьми, вони тільки й те роблять, що докоряють один одного.
– Ніно, а можливо досить вже бавити своїх дорослих дітей? Ну що ти їх вічно шкодуєш, вони ж тобі всі на шию сіли! Давай сина в армію, дочку середню, Мілу, на роботу, внучку в садочок, – говорять жінки на роботі.
– Ви що, ви ж нічого не розумієте! Сина ноги турбують. Та й внучці в садок рано, тільки 4-й рік пішов, слабке у неї здоров’я. А дочка Мілана? Ні професії, ні розуму у неї немає. Так може заміж вийде скоріше і влаштує своє життя, подивимось, витягну, можливо, всіх!
Через 7 років нічого не змінилося. “Діти” підросли хіба, син навіть встиг 8 місяців пропрацювати на мийці, це взагалі здивувало матір, Ніні думала, що він нарешті за розум вже взявся. Не сподобалося, кинув і знову “оселився” вдома біля телевізора.
Середня дочка, Мілана, час від часу влаштовується працювати продавцем, але через нестачу, вічно в мінусі. Заміж вона так і не вийшла – лінива, характер непростий, та й як господиня з неї зовсім ніяка
Старша дочка більше 5 років проживши на квартирі з хлопцем повернулася додому. Дізнавшись, що у неї не може бути дітей, той вирішив з нею відразу розлучитися.
Радує Ніну зараз тільки улюблена внучка Світланка, яка любить її просто так і нічого ніколи не просить, лише хоче проводити час зі своєю бабусею.
Ніна щодня повертається дуже втомленою з роботи, роки вже не молоді, здоров’я не те. Плаче ночами, але нікому матері пошкодувати, вона завжди всім щось винна. У дітей і так проблем багато, хіба їм до мами. Ніна навіть не хоче думати, яке буде її життя, коли вона вже не зможе працювати, все тягнути на собі. Що вона тоді їстиме і хто її годуватиме.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
