16 березня в середу російські військові завдали авіаудару не лише Драмтеатру, яке люди використовували, як укриття, а й приміщенню басейну “Нептун” – кількість жертв поки неможливо визначити, зі зрозумілих причин.
Джерело: Павло Кириленко, начальник Донецької обласної військової адміністрації, на Facebook.
Дослівно: “Росіяни цілеспрямовано б’ють по цивільних!
Ці прагнуть фізично знищити Маріуполь і маріупольців, які давно вже стали символом нашого опору. Сьогодні вони завдали авіаудару по Драмтеатру і басейну “Нептун”.
У Драмтеатрі переховувалося, за попередніми даними, кілька сотень маріупольців. Що з ними тепер – невідомо, адже вхід до бомбосховища заблоковано уламками.
Росіяни уже зараз починають брехати, наче там був штаб полку “Азов”. Але вони і самі чудово знають, що там були лише цивільні.
Так само виключно цивільні перебували і в “Нептуні”. Тепер там під завалами, серед інших, вагітні жінки та жінки з дітьми. Це – чистий тероризм!”.
Деталі: За словами Кириленка, зараз неможливо встановити кількість жертв цих обстрілів, а також масштаби руйнувань.
Також у середу російські війська з “Градів” обстріляли автомобільну колону, що йшла з Маріуполя на Запоріжжя. Є 5 поранених, у тому числі одна дитина.
Уся Україна має молитися за Маріуполь. Ми з вами, рідні.
Джерело – Українська правда.
Фото – скрін.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна