Мені 60 років недавно виповнилося, і мої діти зробили мені подарунок, сказали, щоб я поїхала кудись відпочити. Вибрали Італію.
А я за своє життя далі обласного центру і не виїжджала, все якось то нагоди не було, то можливості.
Відколи я овдовіла, я сама живу в своєму приватному будинку в селі. Маю город, господарку невелику, живу як всі.
Донька у мене є, але вони з чоловіком в місті квартиру мають, і до мене приїжджають лише на вихідні. Але я і тому дуже рада.
І тут, на початку літа, моя Юля стала наполягати, щоб я їхала в Італію, до своєї сестри. Каже, що з тіткою вона вже домовилася.
Моя рідна сестра заробітчанка, вона вже 18 років на заробітках в Італії, зараз вона в Римі живе, там квартиру знімає, і вона погодилася мене у себе прийняти.
Я думала, що їду на тиждень-два, але донька наполягла, щоб я залишилася надовше, і сестра теж не мала нічого проти.
В Італії я чудово провела час, ми і на море ходили, і у Ватикані були. Мені загалом все дуже сподобалося.
Настав час повертатися додому. Приїхала я в село, і не впізнала свою хату.
За 2 місяці, що мене не було вдома, донька з зятем умудрилися добудувати мені ванну кімнату, і провели нарешті мені воду в будинок, бо до того я носила воду з криниці.
Ремонт косметичний в усіх кімнатах зробили, все таке гарне, чистеньке! Я не могла повірити, що все це насправді відбувається!
– Це тобі наш подарунок на ювілей, матусю! – обійняла мене донька.
Я коли сестрі в Італію зателефонувала, щоб про все розповісти, вона про все знала, виявляється.
Сестра мені по-доброму заздрить, каже, що я хорошу дитину маю, от як про мене подбала.
А у неї навпаки – вона своїй доньці квартиру купила, і ще й щомісяця гроші висилає, бо вже так звикла.
Я і сама не вірю своєму щастю, донька ж купу грошей на все це витратила. Каже, що я заслуговую.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.