fbpx
Breaking News
«Я хочу, щоб ти провів час з іншою жiнкою» – заявила мені дружина! Тoго вечора я повів її у кафе. Дружина залишилася вдома. Через два дні мені прийшла квитанція з кафе, де ми з вечеряли
Я була в шoці. Валентина одна ростила двох дітей і я не раз доплачували їй, робила подарунки на всі свята, віддавала майже нові речі жінці і її дітям. Мені здавалося, у нас чудові стосунки. Поки одного разу, я не почула про себе “правду”
А це днями навідалася Надя знову в село. Спершу пішла на цвuнтaр. Цього дня пoкiйній матері було б дев’яносто. Помолилася, посиділа біля мoгuлки. А потім пішла до сусідів. Неподалік на подвір’ї лущила квасолю колишня подруга пoкiйної Євки, тітка Ганна. «Надійцю, — гукнула через паркан жінку, — то ти? Кружляєш, дитинко, як та пташка над покuнутим гніздом» — зітхнула сумно. Надія підійшла до сусідки і гірко заплaкала, дуже шкодувала, що продала батьківську хату
Анi Лopaк вже не та: шанувальники не впізнали співачку на новому фото
Коли Оксана заявила, що вaгiтна, у Станіслави запамopoчилося в голові. Якби ж то знала вона тоді, що ліпше б зосталася Оксана матір’ю-oдиначкою, аніж мав той Віктор стати її чоловіком і оселитися у їхньому домі. Зять відразу почав наводити в її домі свої порядки. І невдовзі повикuдав з хати меблі, які Микола виготовив своїми руками, а потім став викuдати лахи з її шафи. Дочка стала воpoгом для матері, підтримуючи у всьому чоловіка
Україна
“Пробач, рідний, що не дотримали слова”: однокласники загиблого бійця АТО написали чутливого листа

Однокласники 23-річного бійця 54-ї бригади Збройних сил України Сергія Мокренка (позивний “Жук”), який загинув у районі Світлодарської дуги в Донецькій області під час мінометного обстрілу терористів, написали про нього чутливого листа.

Його опублікувало видання “Район. Шацьк”.

У листі діти вказали, що Мокренко, попри свій юний вік, мав цілком серйозний погляд на життя, був добрим та щирим. Вони вказують на те, що боєць не мав великої тяги до навчання, а більшість часу малював.

Далі публікуємо лист однокласників загиблого бійця без змін.

“З такою дитячою безпосередністю, з такими не дитячими поглядами на життя, з такою щирою усмішкою, добрим і відкритим серцем ти назавжди запам’ятався нам зі школи… “Наш Мокрий”, як називали тебе в класі…

Не маючи великої тяги до навчання, ти завжди сидів на перших партах і малював свої чудесні малюнки. Вони були неперевершені. Ти вмів підняти настрій тоді, коли його не було, ти міг підтримати всіх і в усьому, ти завжди був з класом. Ми разом втікали з уроків, разом проводили шкільні вечори. В останні дні навчального року обливались водою і, мокрі до нитки, але щасливі, бігали по школі.

Так, були моменти, коли виникали в нас і дитячі непорозуміння. Сварились, але й мирились завжди. Ти був такою світлою людиною, яких дуже мало. Перед очима випускний вечір, в очах радість, а в голові тисяча думок, розмови про майбутнє. І як зараз пам’ятаємо твої слова “Ви про мене ще почуєте…”.

Ох, якби ж ми тільки знали…

Якби знали, що пройдуть роки і розлетиться звістка “Мокрий в АТО, Сєрий на Сході, пішов добровільно”.

Згадуємо тепер нашу останню зустріч. Перед очима стояв вже зовсім не той Сєрий, а тепер це був змужнілий, загартований війною чоловік. Скільки було радості в очах, коли ми зустрілись… Потім була довга розмова, твої спогади, сльози… Ти розповідав, а ми слухали і розуміли, що перед нами Герой, справжній друг, найкращий син і найкращий однокласник, а для солдатів найкращий побратим.

Твої слова й досі прокручуємо в пам’яті: ” Я пішов туди захищати Батьківщину, я там, бо хочу, щоб моя сім’я жила під мирним небом. Я пішов туди доказати вам, що я також на щось здатний, я хотів, щоб ви мною пишались. Дівчата, давайте зберемо однокласників, я так хочу всіх побачити…”.

І ми тобі пообіцяли обов’язково всіх зібрати, зібрати всіх для тебе…

Пробач, наш рідний, що не дотримали слова, не встигли… Пробач, що за 8 років після випуску так і не побачились всі разом. Ми завинили перед тобою…

Тепер сидимо, прокручуємо кадри з життя і розуміємо, якими пророчими були твої слова тоді, на випускному вечорі. Ми почули про тебе, вся Україна почула. І дуже шкода, що наша з тобою зустріч коштує так дорого.

Пішов від нас Ти дуже рано,

В самому розквіті життя.

І в нашій пам’яті навіки.

Тобі не буде забуття…

Ти наша гордість, наш Герой і наш біль… Ми завжди будемо тебе пам’ятати, спочивай з миром і ще раз прости…

З повагою твій “Б” клас”.

Читайте також: “ЗОВСІМ СКОРО ВЕНЕЦІЯ ПОВНІСТЮ ПІДЕ ПІД ВОДУ” – УЧЕНІ НАЗВАЛИ ДАТУ

Джерело.

Related Post