Мій батько хворів майже 2 роки, а потім його не стало. Весь цей час я його доглядала, навіть з роботи довелося звільнитися.
Мами нашої не стало ще 10 років тому, а я у них була єдиною дитиною. Тому, крім мене, доглядати батька просто було нікому.
Тато мій був далеко не бідною людиною, після нього залишився великий будинок, машина, гараж, та й грошові заощадження теж. І я була впевнена, що все це моє, оскільки я єдина дитина.
Та я помилилася. Коли тато зрозумів, що проживає на цій землі останні дні, він покликав мене на серйозну розмову. Батько відкрив мені таємницю, що у нього десь є ще син, а у мене, виходить, рідний брат.
Про цю батькову позашлюбну дитину знала і мама, а от від мене вони вирішили це приховати. А тепер батько у всьому зізнався, і просив знайти брата, давши мені його адресу.
Шукати незнайому мені людину я зовсім не хотіла, адже не уявляла, ким він міг бути. Батько з ним теж не спілкувався всі ці роки, бо мама була проти.
Думала я кілька днів, що робити. Треба було прийняти дуже нелегке для мене рішення. Спочатку я відмовилася від цієї ідеї, вирішила, що не варто ворушити минуле, адже кожен з нас живе своїм життям. Також я боялася, що мій брат може виявитися асоціаьною людиною і захоче відсудити у мене половину майна.
Та, переборовши всі свої страхи, я таки виконала останню волю батька, і знайшла брата. Здивуванню моєму не було меж!
По-перше, він був як дві краплі води схожий на мене. А по-друге, такої щирої і світлої людини я ще не зустрічала.
Я розповіла йому, в чому справа, а він мені сказав, що все знає. Відразу прийняв мене як рідну, запросив до себе додому.
Віктор, так звати мого брата, на 8 років молодший за мене. Має сім’ю, двох діток. Живе дуже заможно, він місцевий успішний бізнесмен.
Він ще встиг попрощатися з батьком, бо зла на нього не тримав зовсім.
Коли тата не стало, Віктор допоміг мені все організувати, і навіть все оплатив сам.
На спадщину він претендувати не став, відмовився навіть говорити про це.
Тепер у мене є рідна людина, з якою ми часто зустрічаємося, і на яку я можу опертися в будь-який ситуації, і це безцінно.
З віком все більше розумію, що в житті всяке буває, але за будь-яких обставин головне залишатися людьми.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.