Майже декілька років тому я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він тоді уже як три роки був розлучений, але ніяк не міг забути свою колишню дружину. Вона була молодою та красивою жінкою, не змогла довго жити у шлюбі, адже багато обов’язків, з якими не так просто впоратися, особливо, коли не звикла до роботи домогосподарки, але і чоловіка залишати не хотіла. Тому розлучилися вони з різними суперечками тоді.
Мені самій довелося тоді дуже багато всього побачити і вміти змовчати та підтримати свого чоловіка у непрості часи. Щовечора вони довго з’ясовували стосунки по телефону з тією жінкою, сперечалися про щось.
Мій Дмитро дуже хвилювався з цього приводу, ходив неспокійний якийсь. Я його заспокоювала постійно, підтримувала в усьому, як могла, просила все це закінчити, але вони продовжували.
У них був у тому шлюбі 4-річний син. Дитина Дмитра ця частенько гостювала у нас вдома. Пам’ятаю, один раз, коли його колишня дружина забирала хлопчика до себе, вона буквально вбігала у наш дім. Я була здивована такій її поведінці. Поводила себе в нас, як у себе вдома.
Але мій Дмитро мені розповідав, що вона чудова господиня, займається спортом і має відмінний смак. Вірила я йому з великим трудом. загалом, чоловік мій про колишню свою лише добрі речі розповідав.
Від цих щоденних суперечок хвилювалася не лише я, свекруха моя теж дуже сумувала з цього приводу. Вона навіть розміняла свою квартиру, щоб не було розлучення, і частенько називала мене ім’ям колишньої своєї невістки, що для мене особливо недобрим було.
Але я намагалася не ображатися на неї за це, сама розуміла, що в її віці це стрес і вона робить це не навмисно. А от розповіді чоловіка про свою першу дружину засмучували мене. Звісно, мені знайомі казали, щоб я залишила Дмитра, якщо він у захваті від неї, але я дуже кохала його. Як розлучитися?
А вже через деякий час я дізналася, що чекаю дитину. Мій чоловік з розгубленим виглядом зробив мені пропозицію, адже, як би там не було, він хороша і відповідальна людина. Ми просто розписалися, весілля як такої не було.
Найбільшим прикрістю для мене було побачити фотографії з весілля Дмитра з його колишньою дружиною. На них його очі світилися щастям, а на наших була лише іронічна посмішка і згаслий та розчарований погляд втомленої життям людини. Я тоді розревілася, зрозуміла, що у нас з ним далеко не щире кохання, адже я свій шлюб порівнювала з його першим шлюбом.
Ми з чоловіком жили як добрі друзі, але його колишня дружина нам заважала. З її боку були постійні якісь образи. Все припинилося, тільки коли вона знайшла собі іншого чоловіка.
Але в нашому шлюбі все стало лише гірше. Чоловік почав засиджуватися в компанії своїх друзів, відсторонився від дітей. Я народила, на жаль, недужого сина, потім дочку, але вона теж не відрізнялася здоров’ям. Але ми продовжували аби-як зберігати наш шлюб.
Через 8 років нашого спільного подружнього життя в рутині з’явилася його колишня. На мій подив, вона стала ще більшою красунею. Запросила мого чоловіка на зустріч, сказала, що у неї якісь там великі проблеми і їй потрібно терміново побачитися з ним, це їх сина стосується.
Збирався він на це побачення краще, ніж на наше весілля. Приїхав він звідти схвильований такий, на себе зовсім не схожий, заклопотаний. Я тепер не знаю, що робити в цій ситуації. З одного боку, у нас досить типове спокійне сімейне життя, яке не хотілося б руйнувати. З іншого, мене так втомило те, що чоловік мене зовсім не кохає, а мені так щиро хочеться більше уваги, турботи і поваги.
Якщо раніше я намагалася зрозуміти, чекала, що він забуде колишню, цінуватиме мене. Та роки минають, а нічого не змінюється. Я для чоловіка готова небо прихилити, тоді, коли сама байдужа йому.
Дуже заплуталася, адже не хочу думати про розлучення, у нас двоє дітей, за якими потрібно доглядати, їм батько потрібний поряд, але я ніколи, бачу, не буду щаслива з Дмитром. Можливо, краще буде розлучитися. Як скажете?
Фото ілюстративне.
