Коли з самого ранку з понеділка до мого подвір’я стали з’їжджатися машини з будівельними матеріалами, я навіть не відразу зрозуміла, що відбувається.
Першою моєю реакцією був страх, я злякалася, що донька моя таки вирішила продати мій будинок.
Мені 70 років, останні кілька років, як чоловік у засвіти пішов, я сама живу в своїй хаті в селі. Будинок старий, давно потребує ремонту, але грошей у мене немає, тому донька і пропонує мені його продавати. Вона живе окремо, але мене до себе не кличе.
– А куди ж я жити піду? – питаю доньку.
– Поїдеш до тітки Катерини в сусіднє село. Там обоє собі і будете жити, – спокійно відповідає мені Тетяна.
Катерина – то моя старша рідна сестра, дітей у неї не було, тому вона сама і доживає віку в своїй хатині.
Але ж у мене двоє дітей, і я сподівалася, що самотньою на старість я точно не буду. Але вийшло вже як вийшло.
І син, і донька давно живуть окремо. Колись вони мені телефонували, цікавилися моїми справами, а останнім часом вони у своїх клопотах і справах зовсім про мене забули.
Але я не ображаюся, розумію, що життя зараз таке, і щоб вижити, треба крутитися. Я сама собі намагаюся дати раду, поки ще можу, то город саджу, так що на продукти не доводиться витрачатися.
А от що стосується впорядкування будинку, то тут справа вже гірша. Від старості він похилився, дах протікає, через вікна вітер свище, а зробити сама ремонт я не подужаю, адже живу лише за свою пенсію.
Донька якось приїжджала до мене, покрутила головою, порадила дім продавати і поїхала собі.
Вона добре живе, зять у мене хороший, усім її забезпечує, нещодавно вони переїхали в свій заміський будинок, який кілька років будували.
Я за доньку рада дуже, хоч їй не доведеться бідувати в цьому житті. Дім у них великий, двоповерховий, я там не була, але донька фото показувала.
У сина ситуація дещо скромніша. Вони з невісткою бідно жили. Тому 10 років назад Оксана поїхала на заробітки в Грецію, там уже працювала її рідна сестра, яка і допомогла їй з роботою.
Перше, що зробила невістка, це за 5 років купила квартиру. Вона, взагалі, молодець. Нічого не витрачала, кожну копійчину до купи складала, і нарешті хоч собі житло придбали.
А в цьому році приїхала вона додому у відпустку, привезла з собою чималу суму знову.
Вони з сином якось в гості до мене заїхали. Оксана тоді подивилася на те, як я живу, і щось собі задумала, але мені про це ні слова не сказала, запитала лише, чи в понеділок я вдома буду.
Виявляється, вона вирішила, що зробить мені капітальний ремонт.
– Ви, мамо, про гроші не хвилюйтесь. Я все оплачу, – заспокоїла мене Оксана.
Від несподіванки я аж заплакала, адже від невістки я такого точно не очікувала!
А далі, взагалі, почалися якісь дива – приїхала бригада робітників, і за якихось півтора місяці мій дім не впізнати, тепер у мене в хаті навіть вода є!
– Дякую тобі, дитинко, – кажу Оксані. – Ти зробила для мене просто неймовірні речі.
– Це я Вам дякую, мамо. Я дякую Вам за чоловіка, а також я пам’ятаю, як ви допомагали мені з дітьми, коли це було треба. Добро не забувається. А гроші – не головне!
Отак здивувала мене на старість моя невісточка. Тепер я живу у справжніх хоромах, про такі я навіть мріяти не могла!
Тепер і донька моя стала частенько до мене заїжджати, вона дуже переживає, що я весь будинок на сина з невісткою перепишу, боїться, що вона без нічого може залишитися.
Я ще не вирішила, як буде правильно вчинити в цій ситуації, але одне я точно знаю – невістка виявилася добрішою і людянішою за рідну доньку.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
