У мене мало бути весілля, але наречений сказав, що все відміняється. До весілля все було готово вже, все замовлено, і тут такий поворот! Дуже неприємна ситуація. Всі в курсі вже, що весілля планувалося, а тепер кожному треба пояснити, що нічого не буде. Люди, звичайно, не питають прямо, що трапилося, але за спиною все одно перешіптуються.
З Ігорем ми знайомі більше року, коли він запропонував мені вийти за нього заміж, я відразу погодилася. А тепер сплили певні факти з життя моєї сім’ї, і Ігор вважає, що я їх приховала. Тому він хоче триматися від нашої сім’ї подалі.
Одним словом, у мене є молодша неблагополучна сестра. У сімнадцять років вона народила дитину і кинула, тому що дитина була їй не потрібна. Мої батьки теж відмовилися виховувати онука, тому сестра залишила сина в дитячому будинку, а потім його всиновили чужі люди.
Власне, наречений через цю дитину і встав на диби. Мовляв, сестра молода, незріла, зробила помилку – це ще півбіди. А ось як дитина при живих і благополучних родичах виявилася кинутою, що ж ви за люди такі…
Ми з сестрою досить пізні діти, батьки пенсіонери, причому вони живуть в селі на свою мізерну пенсію. Зі здоров’ям у них не дуже. Ну куди їм ще немовля? У них ні грошей, ні сил на виховання, вони відразу сказали, що не потягнуть…
Наше село без перспектив. Я завжди мріяла вирвалася звідти! Всього сама домоглася тут за кілька років. Працюю, кар’єру роблю, адже мені ніхто ніколи нічим не допоміг…
Ігор про мою сестру спочатку не знав нічого. Бо я нічого не розповідала, вважала, що поки що це його не стосується. Та й хто про таке захоче розповідати?
А перед самим весіллям Ігор про все дізнався, почав мене в усьому звинувачувати, причепився до цієї дитини. Мовляв, як же так можна було! Це ж онук твоїх батьків, твій рідний племінник!
На кінець, каже, що треба було мені дитину забрати. Але мені тоді було всього двадцять три роки, коли він народився. Я тільки-тільки працювати почала. Ні кола, ні двора, ні грошей своїх ще не було. Яка дитина, тим більше, чужа?
Загалом, посперечалися ми з нареченим, посварилися навіть. В той вечір Ігор пішов він від мене сильно задуманий, а на наступний день подзвонив і сказав, що, здається, поквапилися ми з весіллям. Наче це не сестра, а я народила і кинула цю дитину!
Я ж не винна в тому, що у мене така сестра. І для племінника я в свої двадцять три не могла зробити нічого. Але Ігор мене не зрозумів, він вважає, що така сім’я, як у мене, дійсно вагома причина задуматися про доцільність укладання шлюбу зі мною.
Ось що мені тепер робити? Я ж насправді ні в чому не винна. Як мені переконати коханого, що я інша і я не відповідаю за помилки своїх родичів.
Фото ілюстративне – usa.one.
