fbpx
Життєві історії
Перед Новим роком батьків чоловіка та його сестру ми запросили до себе. Вони погодилися. Навіть сестра пообіцяла прийти з сім’єю. Я була дуже рада. А чоловік взагалі сяяв від радості. Ми стали продумувати меню на свято. Але напередодні Нового року нам повідомили, що у них не виходить, тому, що дочка занедужала. Свекри підуть до неї зустрічати свято. У мене і руки опустилися від таких новин. А найбільше шкода свого чоловіка

У мого чоловіка є молодша сестра. Різниця між Артемом і Людмилою близько двох років. У них в сім’ї завжди перевага віддавалася лише доньці, а синові, моєму чоловікові, все діставалося за залишковим принципом.

Таке ставлення батьків до свого сина не могло не вплинути на нього самого. Коли ми з ним познайомилися, він був дуже сором’язливим і невпевненим в собі чоловіком. Але його доброта і людяність не могла залишитися непоміченою. Я відразу звернула на нього увагу. Я відчула, що кохаю саме цю людину.

Коли ми з Артемом почали зустрічатися, він став відразу змінюватися в кращий бік. У ньому з’явилася мужність і впевненість в собі. З ним мені було так добре, легко і спокійно, що я була впевнена в нашому щасливому спільному майбутньому. Коли він запропонував мені вийти за нього заміж, то я була на сьомому небі від щастя, адже вже тоді зрозуміла, що це порядна, добра та надійна людина.

Познайомившись з його батьками, я побачила, що вони геть байдужі до свого сина. Їх емоції були настільки холодними, що це викликало у мене обурення. Але, чужа сім’я – темний ліс. Сподівалася, що в майбутньому вони змінять своє ставлення до рідного сина.

Після народження наших дітей, я так і не побачила змін в кращу сторону до нас усіх батьків мого чоловіка. Всі зустрічі проходили дуже коротко. Свекри завжди поспішали в гості до дочки, тому забігали до нас на пару хвилин мимохідь, і швиденько йшли.

Я ж сподівалася, що коли діти наші трохи підростуть, то бабуся і дідусь змінять своє ставлення до онуків. Адже люблять вони дітей своєї доньки, і наших ніби як повинні любити, адже вони всі їхні внуки, однакові повністю. Але як же я знову помилилася. Діти підростають, а свекри все біжать і біжать до дочки.

Перед Новим роком ми батьків чоловіка та його сестру з сім’єю запросили до себе. Я хотіла зблизити всіх рідних людей. Спочатку вони погодилися. Навіть сестра пообіцяла прийти з сім’єю. Я була дуже рада. А чоловік так взагалі сяяв від радості. Ми стали продумувати меню на свято.

Але напередодні Нового року нам повідомили, що у них не виходить, тому, що дочка занедужала, і вони підуть до неї зустрічати. У мене і руки опустилися від таких новин. Не знала, як розповісти про це коханому Артему. Адже він більше за всіх старався все зробити, як можна краще.

Почувши, що все зіпсувалося, чоловік приховав це розчарування. Але я дуже добре його знаю і все бачу. Ми вирішили влаштувати собі і дітям відмінний вечір, всупереч всім цим неприємностям.

Свято вийшло на славу. Діти були в захваті. А ми з чоловіком зрозуміли, що не потрібно ні на кого розраховувати в цьому житті. Якщо дорослі люди самостійно не розуміють, що роблять власній дитині неприємно, тільки тому, що приділяють йому занадто мало уваги, то тут нічим не допоможеш.

Мені зараз лише одне цікаво: якщо вони стануть зовсім старі, чи буде їхня дочка також за ними доглядати, як вони зараз доглядають над нею? Чи лише тоді вони, на старості, згадають, що у них є син.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.