fbpx

П’ять років тому ми продали квартиру моєї тещі і забрали матір дружини до нас. Добре її доглядали, піклувалися про неї весь час. Зараз їй 85 років, стало дуже важко: працювати ми нормально не можемо, потрібно, щоб біля неї хтось весь час сидів. І я став думати, як знайти вихід з ситуації, що склалася

Ми з дружиною живемо з її мамою вже років п’ять разом. Вона жвава така бабуся, якщо так можна сказати, хоча нещодавно 85 років їй вже відсвяткували. Квартира у нас чимала, діти вже виросли.

Наша донечка живе у чоловіка, а синові ми нещодавно купили недалеко від нас житло. Для цього продали двокімнатну квартиру тещі, її все одно одну не можна було без догляду залишати, вік у неї солідний, про все стала забувати, постійно телефонувала нас.

Мати дружини, звичайно, проти такого рішення була спочатку, але так всіх влаштовує, це просто найкращий був варіант: син наш тепер з квартирою, вже одружуватися збирається. У нас у кожного по кімнаті, та й теща моя під наглядом хорошим поряд з нами, на всьому готовому, в чистоті та нашій турботі.

Ми ставимося до неї дуже добре, розуміємо – літня людина, свої дивацтва у неї є. Але ж ми її рідні люди, маємо розуміти, що всі пройдемо через це.

Та й в молоді роки вона була спокійна й добра жінка, навіть зайвий раз робила зауваження моїй дружині – що до чоловіка потрібно з пошаною та повагою ставитися, спочатку будинок, сім’я, а потім вже робота має бути.

Так, а ще добре дуже пам’ятаю: іноді після сімейного непорозуміння піду з дому і – йду відразу до тещі. Вона смачно нагодує, уважно вислухає, на шлях істинний наставить, дочку свою по телефону розуму навчить, помирить нас – знову живемо душа в душу. Своїх батьків я рано втратив, та й не пам’ятаю, що б так вони дбали про нас.

Я з дружиною теж немолоді, але продовжуємо жити далі і працювати. Тетяна на хлібозаводі по змінах працює, у мене взагалі робота ненормована – можу і раніше прийти додому, якщо за обставинами потрібно це. Або допізна затриматися, якщо хочу кращу оплату і гроші відкласти на щось.

Це я до чого кажу? До того, що теща завжди з нами, одна зрідка коли залишається.

Ось тільки останнім часом занепокоєння стало більше за нею – заговорюється постійно, придумує якісь небилиці, всіх наших сусідів біля під’їзду переконала, що ми її не годуємо добре та вона постійно їсти хоче, нічого їй не даємо, але це не так.

Перед людьми нам з Тетяною незручно, пояснюємо усім сусідам з дружиною, що такого немає, що мама вигадує все, вони кивають нам у відповідь, що так, старість – не радість, а самі не знати чи нам вірять.

Останнім часом вже не можемо залишити тещу саму в дома – вчора увімкнула газ і забулася, а я на 5 хвилин вийшов в магазин по хліб. Поки прибіг, поки розібрався – тільки хвилювався за все.

При всій моїй повазі до людей похилого віку – треба і про себе подумати, адже життя непередбачуване, бо ми теж вже наче не дуже молоді з дружиною. І таки обережно сказав Тетяні, що матері потрібен спеціальний догляд, треба дізнатися щодо будинку для людей похилого віку, так краще їй буде, та й не впізнає іноді вона вже нас.

Таня на мене дуже образилася після того. Мовляв, відвезли маму зі свого будинку, а зараз і з нашого виганяємо.

Я не хочу нікого виганяти, у мене зовсім інша мета, це таке в старості буває, що людина, як дитина мала. Такі люди потребують постійного гарного нагляду.

Донька до нас онуків не може привезти на вихідні, ми просто не справимося з ними і мамою, адже теща постійно незадоволена, ображається, постійно щось просить, за нею ходити потрібно по стопах. Виходить так, що або догляд за онуками, або за мамою.

Знайомі порадили, що в нашому місці є хороший будинок для літніх людей, моя колега маму туди водить. Там дуже добрий нагляд, можна рідним приїжджати, забирати на вихідні і вона дуже задоволена.

Звісно, ціна там немаленька. Але хіба тут справа в грошах? Я хочу всім полегшити життя. Можливо я й не правий, та не знаю, як краще вчинити. Як тут розібратися?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page