Оpганізацією вeсілля зайнялася cвекруха, рoзпланувавши все від і до: пpикраси, гості, навіть букет нареченої вона вибpала сама. – Нарoджуй, Аріна, ти вже стаpа, рoзумієш? Тoбі час, – нaказ свекpухи нарoджувати дuтину стaв остaнньою кpаплею
Наречена в прекрасному білому платті, наречений в костюмі і вона ... Джерело
Аріна і Михайло зустрілися випадково. Чоловік поспішав з роботи додому. Шлях його лежав через міський парк, де він побачив молоду дівчину в оточенні подруг. Всі вони весело щебетали, сміх луною розносився серед зелених дерев і відбивався в їхніх красивих очах.
Сміх однієї з них особливо привернув увагу Михайла: дзвінкий, красивий, ніжний, нагадував передзвін дзвіночка в лісовій глушині. Чоловік мимоволі зупинився, задивившись на дівчину.
Подруги, помітивши його увагу, вказали на це Аріні. Вона підбігла до нього – легко, немов не торкалася землі, і запитала:
– Ви мене чекаєте? Розумієте, хтось по телефону на побачення покликав. А щоб одній не йти, я подруг прихопила.
– Ні, це не я, – трохи розгубився Михайло.
– Шкода, – засмучено промовила дівчина. Потім знову повеселішала і почала знайомитися.
Так і почався їх рoман. Ця дівчина вражала Михайла своєю відкритістю, щирістю, веселою, доброю вдачею.
Він намагався в силу своїх можливостей як тимчасових, так і фінансових, доглядати, дарувати милі подарунки.
Аріні було дуже приємним залицяння цього чоловіка. Їй лестило те, що на неї звернув увагу чоловік старший за неї на п’ять років – вже дорослий, в якійсь мірі він уже відбувся. А, головне, він мав спокійний, поступливий характер.
Настав час знайомитися з батьками хлопця.
Дівчина довго готувалася до цієї зустрічі і дуже хвилювалася, але, як виявилося, даремно.
Мати Михайла – Ірина Петрівна була дуже красивою жінкою: доглянутою і впевненою в собі. Батько ж був схожий характером зі своїм сином.
Ірина Петрівна з першої ж зустрічі дізналася все про дівчину, задаючи їй питання, часом і незручні: хто батьки, де працюють, який у неї дохід, чи є квартира. Але Аріну це не збентежило – мати ж, за сина переживає.
В той же день, проводжаючи дівчину додому, Михайло зізнався їй у коханні і зробив пропозицію.
Аріна дуже зраділа і відповіла згодою.
Далі було весілля, організацією якого зайнялася свекруха, розпланувавши все від і до: прикраси, гості, навіть букет нареченої вона вибрала сама. Дівчина повністю поклалася на свекруху і її витончений смак.
А потім почалося сімейне життя, якщо це можна так назвати.
Ірина Петрівна якось різко змінилася. Вічний контроль з її боку, дзвінки синові кілька разів на день по півгодини. «Підказки» невістці, як повинна будуватися їхня сім’я, на які принципи і цінності вона повинна спиратися.
Могла заявитися серед білого дня до них додому. Блукаючи по квартирі в білих шкарпетках, перевіряла чистоту і порядок, не забуваючи сповістити невістку про результати своїх перевірок.
Аріна терпіла, але потім підійшла з питанням до чоловіка:
– Міша, звідки у твоєї мами ключі від нашого будинку?
– Я зробив дублікат. Аріна, мама завжди права, слухай її.
Свекруха була повноцінним членом сім’ї, але занадто настирливою, і складалося враження, що Аріна вийшла не тільки за свого чоловіка, але і за свекруху.
Останньою краплею в морі пpетензій став наказ свекрухи нарoджувати дитину.
– Нарoджуй, Аріна, ти вже стара, розумієш? Тобі час.
«Куди пора? У двадцять два роки», – думала дівчина.
А Ірина Петрівна продовжувала:
– Квартири продамо, купимо одну велику. Я буду за онуком дивитися, а ти можеш відразу на роботу вийти.
Не знайшовши підтримку у чоловіка, Аріна довго не думала і подала на рoзлучення, чому до цих пір дуже рада.
Свекруха з чоловіком щиро не розуміли, чому Аріна так вчинила. Ірина Петрівна звикла, що все їй беззастережно підкоряються, але вона не врахувала, що її невістка володіє великою силою волі. А Михайло просто напросто виявився маминим синочком, що не сміє зробити зайвий крок без підказки матері.
І тільки батько чоловіка на прощання прошепотів: «Ти все правильно зробила, дочко. Біжи, поки не пізно», – і з вuнуватим обличчям, бoячись глянути на дружину, почимчикував в сторону спальні.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.