Радник керівника Офісу президента Олексій Арестович в інтерв’ю російському адвокату і правозахиснику Марку Фейгіну розповів, як російські війська відступали від Києва та Чернігова.
Назустріч окупантам-втікачам вийшла десь тисяча одиниць техніки, але далеко вона не пішла, бо ЗСУ по ній одразу ж ударили.
Арестович повідомив, що є дві інтриги.
«Перша – що з-під Києва звалили. Причому відступали красиво, намагалися утриматися, але обвалилися, не змогли. Бо відступ – це найскладніший вид бойових дій. Якщо брати північний схід Києва, Бровари, то там вони втекли ледве не під російський кордон. Там нікого немає. Є тільки “язик” на Чернігів, який його оточує», – сказав радник керівника ОП.
Олексій Арестович додав, що по Чернігову працюють, місцеві кажуть, що там щодня 200 людей гинуть і поранені, цивільних.
«А цих відігнали на кордон Чернігівської та Сумської областей. Назустріч радісно прибігло там десь тисяча одиниць техніки. Але далеко вона не пішла, бо ми по ній одразу ж ударили. І вона зараз там стала. Чому стоїть – незрозуміло. Наші там потихеньку займають міста й села», – підсумував він.
«Що стосується північно-західного напрямку, міста Буча, Гостомель, Ірпінь, Бородянка – звільнені, аж до Іванківа дійшли», – повідомив Арестович.
Також він додав, що окупанти повністю пішли з Чорнобиля, передавши станцію по акту персоналу. Тепер Гомельський центр переповнений опроміненими військовослужбовцями. В цьому напрямку вони відкотилися до білоруського кордону.
«Друга інтрига – це Схід, де війська йшли не просто так, а робили великий круг через територію росії щоб повернутися під Ізюм, наприклад. Південну частину Ізюму росіяни взяли, але побачимо, що буде далі.
З Півдня почали тиснути. Ця операція повинна була початися ще кілька днів тому, але почалася зараз. Також почали сильно давити на Луганську область – Рубіжне, Попасну, там на повну працює авіація, ракети, але наземні війська поки не втручаються. Подивимося…», – сказав Арестович.
Фото – скрін з відео.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна