Міський голова Славутича Юрій Фомічев ввечері 26 березня заявив про окупацію міста російськими військами.
Але вже сьогодні, 27 березня о на 15:00, він повідомив, що окупати поїхали з міста. Юрій Фомічев зазначив, що російські загарбники виконали роботу, яку планували.
«Вони виконали свою роботу, яку хотіли зробити, перевірили місто. Сьогодні вони завершили це робити і виїхали за межі міста. У місті наразі їх немає. Ми самотужки розв’язуємо свої проблеми», – сказав мер.
Перевіряли місто на наявність зброї. Також окупанти вимагали, щоб у Славутичі не було поліції.
Фомічев сказав, що Нацполіція поїхала з міста 25 березня. Наразі у Славутичі патрулюють ветерани МВС з іменною зброєю.
Славутич не підкорився і залишився під українським прапором – підсумував мер міста.
Джерело – 24Канал.
Фото – скрін з інтернету.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна