Все, що я пам’ятаю зі свого дитинства – вічно працюючу та втомлену маму. Вона ростила мене одна. Свого часу вона не змогла пробачити зраду мого тата і виставила його за поріг не тільки нашого дому, але і нашого життя. Мене тоді ніхто і не питав, чи хочу я спілкуватися зі своїм рідним батьком. Вибір вони обоє зробили без моєї участі. Наше подальше життя складалося дуже важко, адже грошей не вистачало, і я вже тоді розуміла, як це рости в неповній сім’ї. Коли мені усі в школі щодня говорили, що у мене немає тата і ще не зрозуміло звідки я родом, то я вирішила, що не повторю помилок матері.
Мій чоловік досить-таки з забезпеченої родини, він і сам добре заробляє. Як тільки я його побачила, то відразу зрозуміла, що це моя доля. Розумний, забезпечений, упевнений в собі. Саме таким я хотіла бачити батька своїх майбутніх дітей. Природа наділила мене хорошою зовнішністю, та й з розумом проблем не було. Я відразу привернула його увагу без особливих зусиль і незабаром стала законною дружиною. Своє сімейне гніздечко ми облаштовували довго і доклали багато зусиль для цього. Разом працювали, не шкодуючи ні часу, ні сил, заради нашого спільного блага доти, поки я не дізналася, що вже не один тиждень чекаю дитину. Чоловік був дуже щасливий, коли дізнався про цю новину, він відразу оточив мене своєю увагою і турботою.
Звичайно, під час тих місяців, коли я чекала дитину, я неабияк набрала у вазі, і постійна втома дала про себе знати. Чоловік уже не таким захоплюючим поглядом дивився на мене, але підтримував і говорив, що кохає мене такою, якою я є. Його постійні затримки на роботі я списувала на те, що він хоче саме зараз більше заробити, адже гроші нам дуже знадобляться, коли я піду в декрет.
Одного разу, я раніше прийшла додому з роботи, адже відчувала себе не зовсім добре. Як тільки зайшла в квартиру, перше, що помітила – це чуже жіноче пальто в коридорі. Опустивши очі, я ще й чоботи примітила, які стояли відразу в порозі, явно не мої. На кілька хвилин я застигла від несподіванки. Звичайно, я зрозуміла, що ці речі належать іншій жінці чоловіка. Трохи заспокоївшись, я покликала чоловіка, і він прямо вистрибнув з нашої спальні. Сказав, що раніше з роботи відпустили – хотів зробити мені сюрприз. Я зробила вигляд, що нічого не помітила і пішла в душ, посилаючись на втому. Мої очі були вологими від образи. Як я йому вірила і як помилилася в результаті!
Я довго роздумувала про те, як вести себе далі. Але, тут же згадала своє дитинство без батька. Я не дозволю, щоб моя дитина росла так само! Впевнена, що для мого чоловіка ця жінка нічого не означає і це всього лише тимчасове захоплення. Я думаю, що ця криза в нашому житті пройде, і я не хочу через таке зруйнувати свій шлюб. Я дуже кохаю свого чоловіка і, думаю, зможу пробачити зраду заради дитини.
Коли я вийшла з душу, чоловік готував вечерю, а речей вже не було. Я попросила чоловіка, відпустити мене в салон краси, щоб привести себе в порядок. Він посміхнувся і вручив мені картку, запропонувавши ще й оновити гардероб. Можливо, хтось мене засудить, скаже, що я не розумна жінка Можливо це так, але я зробила вибір і назад дороги немає. Я збережу свою сім’ю заради майбутнього малюка. А хіба можна вчинити інакше? Зруйнувати щось легше, а потім дороги назад вже не буде.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
