Скільки я пам’ятаю, Оксана завжди любила шити. Особливо їй добре вдавалося перешивати дублянки і шкіряні куртки. Її руки творили чудеса. За невелику плату вона могла зшити все, що людина захоче. За матеріалами
Принесеш їй фото того, що хочеш, щоб вона пошила, а Оксана краєм ока тільки подивиться і зробить все, як треба. Ну, був талант у неї.
Але шиття було більше хобі, ніж спосіб заробітку. Сама Оксана працювала на взуттєвій фабриці. Замовлення по шиттю на дім брала тільки від близьких друзів і знайомих. Чоловікові Оксани це захоплення не особливо подобалося, але і забороняти він це – не забороняв.
З чоловіком Оксана прожила близько 15 років. Дочка у них була, років 10. Чоловіка Оксана любила, жила для нього і для сім’ї.
Одного разу в їх будинок прийшла біда. Чоловік Оксани серйозно зaхвoрів. Лікaрі довгострокових прогнозів не давали. Але Оксана не хотіла цьому вірити. Водила чоловіка по лікaрях і весь час говорила: «Все буде добре!».
Дома при чоловікові і доньці вона завжди трималася. А прийде на роботу, сховається в куточок і плаче. Але всі розуміли, і не чіпали її в цей момент.
Чоловік пoмeр через півроку після початку хвoроби. Після пoхoрону Оксана перебувала немов у прострації. Щоранку вона вставала тільки заради доньки. Схудла, змарніла. Здавалося, життя закінчилося.
Вона знову стала брати замовлення на дім, щоб за роботою забутися, не думати про погане. Та й гроші були не зайвими. Зарплата на фабриці була зовсім крихітна.
Незабаром, коло її клієнтів збільшився. Приїжджали навіть з сусіднього міста. Її хвалили і рекомендували знайомим.
А одного разу, подруга її вмовила відправити фото її робіт на конкурс до столиці. Оксана не дуже то і вірила в перемогу в цьому конкурсі. Відправила фото, аби відчепилася подруга, і забула.
Яке ж було її здивування, коли їй подзвонили і запросили на роботу з дуже високим гонораром до відомого модельєра! У конкурсі вона, звичайно, перемогла.
Оксана взяла час подумати. Вона була на роздоріжжі. З одного боку тут вона прожила багато років, стабільна робота, батьки тут живуть, мoгuла чоловіка тут. А в Києві ні квартири, ні друзів, ні знайомих. Оксана боялася.
Вночі їй приснився чоловік. Він їй сказав, щоб вона продала тут квартиру і їхала до столиці. «Все буде добре!» – так сказав він їй наостанок.
Цей сон надав Оксані сил. Вона ризикнула, звільнилася з попередньої роботи, виставила на продаж квартиру, взяла доньку і поїхала в нове життя. Її батьки і батьки її чоловіка Оксану підтримали.
Минув час, а у Оксани все добре склалося. Так, перший час важко було в плані житла, але вона впоралася. Тепер у них своя з донькою квартира. Дочка вже скоро закінчить престижну школу. А Оксана щаслива в улюбленій роботі.
Ні, вона так і не вийшла заміж. Шиття, викрійки, покази – це її все зараз. Для душі більше не треба. Її життя розділилося на дві частини: першу половину життя вона прожила для чоловіка, другу хоче прожити для себе, присвятити своїй творчості.
