Я заміжня, в нашій родині все добре, але у нас досі не вирішене питання з житлом. Ось уже сьомий рік ми з чоловіком живемо на знімних квартирах. У нас є дочка. Кілька разів ми вже переїжджали з квартири в квартиру. Нам весь час трапляються якісь непередбачувані господарі: вони здають нам квартири за великі гроші, а потім, в найнесподіваніший і невідповідний момент, говорять про те, що ми повинні звільнити квартиру.
Через це я відчуваю повну безвихідь. Адже так важко постійно з речами і маленькою дитиною переїжджати з місця на місце. Через це я дуже сильно ображаюся на своїх батьків. У мене є сестра Віра. Ні мені, ні моїй сестрі батьки не купили навіть по однокімнатній квартирі. Вони просто народили нас, виховали, дали вищу освіту і все. Сказали: далі самі, як хочете.
Тепер вони займаються тільки дачею, працюють, і їздять відпочивати в санаторії. Про нас не думають зовсім. А я ж бачу, як іншим батьки допомагають.
Ось моїм найкращим подругам пощастило набагато більше. Мама моєї подруги Оксани взяла квартиру в кредит в той же самий день, коли Оксана закінчила університет. І сама виплачує цей кредит. Зате Оксана живе добре: безтурботно, їздить на різні курорти, добре харчується. Вона – завидна наречена. Такий мамі і допомогти в старості захочеться: і все необхідне їй купити, і води принести.
Батьки іншої моєї подруги Галини розміняли свою двокімнатну квартиру і купили дочці хорошу однокімнатну квартиру, а самі собі купили квартирку на околиці міста. Після цього Галина відразу вийшла заміж. Зараз вона вже чекає на другу дитину.
Третій моїй подружці Тетяні несподівано приємний подарунок зробила її бабуся, яка залишила їй у спадок двокімнатну квартиру.
А ось наші батьки живуть собі у своїй трикімнатній квартирі, і розмінювати її не хочуть. Нас до себе теж не пускають, мовляв, хочуть жити в старості в тиші. А наші діти шуміти будуть.
– Ми вас народили, вивчили, далі самі заробляєте собі на житло. Коли нас не стане, тоді і будете нашу трикімнатну квартиру ділити.
– А як нам жити? Скитатися по знімних квартирах чи платити кілька років кредит? – питала я у них.
– А ми так всю свою молодість прожили. А ось тепер у нас є хороша трикімнатна квартира, дача і ми їздимо відпочивати в санаторії.
Чоловік мій дуже старається, але ми навіть не можемо на перший внесок назбирати. Я вважаю, що наші батьки поступають абсолютно неправильно – не подбали про житло для дітей. Чому ж моїм подругам так пощастило, а нам з моєю сестрою – ні.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
