10 років тому, коли мені було 50 років, я зійшлася з чоловіком, який тоді вже був пенсіонером, і почала жити з ним разом в його квартирі. Свою квартиру я здавала, плюс працювала. Єдиний син свого часу поїхав вчитися в столицю, так там і залишився жити. Робота була за професією, нехай і не шикарна, але все ж дозволяла знімати житло і жити без боргів і кредитів.
Я тішилася за сина, що у нього все так непогано складається, висилала йому подарунки до свят. Коли посилки з домашніми продуктами, коли гроші. Все змінилося, коли син вирішив одружитися.
«Мамо, ну ти розумієш, у неї своя квартира, нехай і однокімнатна. Я не хочу жити у неї на пташиних правах. Ти ніби як визначилася, в твоєму віці куди розходиться-сходитися, так і будеш жити до кінця з Михайлом. Давай ти свою квартиру продаси і мені гроші віддаш, а я їх вкладу разом з дружиною в нашу спільну квартиру, яку ми оформимо на двох».
Я довго сумнівалася, адже я не тільки дохід втрачала, але і свій кут. Життя часто непередбачуване, навіть на пенсії можна опинитися на вулиці. Поговорила з Михайлом, той м’яко кажучи, був проти продажу квартири. Але, все-таки син зміг переконати мене продати житло і віддати йому всі гроші. Весілля зіграли шикарне, син був щасливий.
Квартиру купили, оформили, як і обіцяли в спільну власність, і навіть мене двічі за 10 років запросили в гості. Зараз я вже на пенсії, їздити в гості до сина мені складно, як і допомагати йому. А у нього чим далі, тим більше запитів. Тепер він вже не просить, а питає, коли буде посилка і скільки цього місяця я зможу вислати. За це син постійно висилає фото внучки і відео. Це дуже мене розчулює і я знову починаю думати, як би і де заробити грошей на подарунки родині сина.
Подруги ж, всі як одна говорять, що пора б йому допомагати мамі, а не вимагати все собі та собі. Мені незручно і навіть соромно. Нещодавно я купила собі новий телефон і всім тепер розповідаю, що це подарунок сина. Ось тільки Михайло «по секрету» сказав одній з моїх подруг, що подарунок фіктивний і всі ще більше засмутилися.
А нещодавно у нас з Михайлом виникли проблеми у стосунках. Його діти хочуть, щоб він продав своє житло і віддав їм гроші.
Доньці вони потрібні на розширення, синові не вистачає певної суми на те, щоб закінчити будинок в передмісті. Причому син обіцяє по закінченню будівництва забрати батька до себе, але тільки батька. Михайло у роздумах, бачу, що пропозиція сина його зацікавила.
А я не розумію, що буде зі мною. Невістка давно дала мені зрозуміти, що їхня сім’я тільки їхня і більше нікому в ній місця немає. Що робити, куди йти, якщо Михайло все ж продасть квартиру і випише мене…
Питати поради у сина я не наважуюся, я ніколи йому не була потрібна… Тепер я розумію, у будь-якому віці, як би ви не любили дітей і вони вас, треба мати свій кут. Будь-який, навіть дачу невелику і то вже добре… Ніколи не знаєш, де опинишся на старості і хто буде поруч. Одним словом, я дуже шкодую, що продала свою квартиру…
Фото ілюстративне – journal.tinkoff.
