fbpx
Життєві історії
Нещодавно Олександра допомогла сину придбати автомобіль. Тепер збирає гроші, щоб купити ще й квартиру, бо невістка з міста і в селі жити не хоче

Олександра любила в неділю ходити в парк. Тут можна зустріти таких же заробітчанок, як і вона сама. Жінки завжди жваво ділилися своїми проблемами, на чужині вони стали рідними одна одній.

В Італію Олександра приїхала майже 20 років тому. Тоді їй довелося залишити з мамою двох своїх дітей, 18-річну доньку і 15-річного сина. Роботи вдома не було, чоловік, крім оковитої, нічого не бачив, тому Олександра прийняла рішення про розлучення. Мама не втручалася, сказала, роби, як знаєш.

За дітьми обіцяла дивитися, хоч і мала вже 67 років, але відчувала, що впорається. Олександру мама виховувала одна. Батька свого вона ніколи не знала. Отак привела Марія на світ донечку, Олександрою назвала, і жила заради цієї дитини. Навіть своїм батькам не розповіла таємниці, через що вони вигнали її з дому. Але від дитини Марія не відмовилася. Пригріла її з немовлям біля себе їхня далека бездітна родичка.

Так і жили вони разом, а коли тої не стало, вона свою хату і переписала на Марію. Нехай маленька, напіврозвалена і стара, але все ж, своя. Коли Олександрі виповнилося 19, на роботі вона познайомилася з Миколою, хлопцем з сусіднього села. Позустрічавшись трохи, вирішили одружуватися. Марія прийняла зятя в хату.

Незабаром і двійко діточок народилося. Тішилася Марія онуками, тепер всю свою любов і турботу віддавала їм. А Олександра все частіше почала помічати, що помилилася у виборі чоловіка і батька для своїх дітей. За всі роки, що вони прожили разом, Миколі не прийшла думка зробити ремонт вдома чи, взагалі, думати про зведення нової хати, бо ця вже геть стара.

Микола все більше прилягав до чарки, а Олександра все частіше думала про розлучення і про те, як допомогти дітям. Першою в Італію поїхала її сусідка. Олександра, все добре обміркувавши, теж зважилася на цей крок.

Треба сказати, що жодного разу вона про це не пошкодувала. Було важко, особливо на початках. Але зате у Олександри зараз найкрасивіший будинок в селі. Діти виросли. Доньці вона купила квартиру. Але кілька років тому дочка з зятем і дітьми переїхала на постійне проживання в Польщу, зятю там запропонували гарну високооплачувану роботу. Олександрі залишається лише порадіти за доньку.

В селі, в будинку на два поверхи, який Олександра звела за зароблені в Італії гроші, залишився син з невісткою. Нещодавно Олександра допомогла сину придбати автомобіль. Тепер збирає гроші, щоб купити ще й квартиру, бо невістка з міста і в селі жити не хоче.

Ще донедавна її 87-річна мама була здоровою, наводила лад вдома, поралася на городі. Але вік бере своє, все почалося з того, що мама почала втрачати пам’ять. Зараз періодами – то нікого не впізнає, то щось пригадує. Таку людину саму вдома без догляду залишати не можна.

Внук з невісткою вирішили, що це не їхня справа. Син подзвонив Олександрі в Італію і сказав, щоб та поверталася додому і доглядала бабусю сама. У нього через це почалися негаразди в сім’ї – його дружина не має наміру обходити чужих людей, а йому самому ніколи, бо постійно на роботі.

Олександра б поїхала додому до мами. За 20 років вона вже достатньо заробила. Але вже рік, як вона зустрічається з Маріо. Чоловік ровесник Олександри, вдівець, без дітей. Живе з своїм стареньким немічним батьком. Олександра якраз зараз працює у них, доглядає дідуся.

Вперше в житті Олександра почувалася щасливою жінкою, бо з чоловіком щастя так і не зазнала. Але тепер їй доведеться робити нелегкий вибір між особистим щастям і доглядом за рідною людиною.

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page