Я єдина донька у мами. Мама виховувала мене одна, так як тато нас кинув. Ми жили в нашій двокімнатній квартирі. Але коли я виросла і поїхала з дому вчитися, мама знайшла собі нового чоловіка. Він жив у власному будинку в районі, невдовзі до нього переїхала і мама. На той час мені було все одно, адже я жила своїм життям.
Все змінилося, коли я повернулася в рідне містечко і вирішила виходити заміж. Мама жила у дядька Івана, свого нового чоловіка, а нашу двокімнатну квартиру вона вже кілька років здавала. Віддавати мені житло вона не збиралася, тому відразу після весілля ми з чоловіком пішли на знімну квартиру.
Так ми прожили 12 років. З мамою ми зустрічалися лише по святах, інколи зідзвонювалися. А нещодавно я дізналася, що мама пішла від чоловіка і повернулася в свою квартиру.
Якось мені було потрібно знайти свої старі документи, які знаходилися у мами, тому я поїхала до неї. У мами завжди був порядок, тому я швидко знайшла те, що треба. А потім мама вирішила поділитися зі мною своїми переживаннями.
Вчора вона їздила в район, де вона жила з чоловіком. Їй треба було піти до лікаря. Плюс у неї розсада посаджена. Повинна сходити. Поїхала перевіряти. Повернулася цілком задоволена, сказала, що у чоловіка порожній холодильник, не прибрано, він просив її повернутися. Але не вибачився.
Вона відмовилася. Чекає вибачень. Думає, що вони не за горами. Так як жити один її чоловік не звик, готувати він ніколи не вмів, прибирати теж. Коли вони з мамою зустрілися, він був ще працюючим чоловіком, який вдома вранці пив каву, обідав на роботі, вечеряв теж. Вдома перебував мало, прибирати сильно не було потрібно. А зараз він не працює, цілими днями вдома. І мама вважає, що без неї він довго не протягне.
На моє запитання: – Мамо, а крім побуту, що ще вас пов’язує? Я довго підбирала слова, що не образити маму фразою: «Окрім прибирання ти чоловікові для чого потрібна»? Але я не маю права говорити таке мамі. Тому запитала акуратно.
У відповідь, мама подивилася на мене нищівним поглядом і сказала, що мені не зрозуміти. Не буду я в це втручатися, хоч і сумно за маму. Ми з нею зараз намагаємося не зачіпати один одного. Заїкнутися про заповіт я зараз не можу, хоча визнаю, що її квартира мені б дуже знадобилася.
Я не розумію свою маму, навіщо їй цей дідусь. Мамі 55 років, а йому 65. Вона майже 15 років служить йому, а що отримає за це? Нещодавно мама дізналася, що свій будинок її чоловік записав своїй старшій доньці від першого шлюбу. Мамі прикро, тому що цієї дівиці вона не бачила у них вдома жодного разу. Навіть коли батько хворів, вона не приїхала, так як живе в іншому місті.
Заповіт він зробив, не порадившись з мамою. По суті, вона йому ніхто, так як вони досі не розписані. Мама образилася і повернулася додому. А тепер, коли знов поїхала до нього і побачила, що йому без неї важко, захотіла повернутися.
А я не розумію, навіщо їй служити чужому чоловікові, якщо у неї є донька і внучка. Вона могла б цей час витратити на нас. Та, схоже, у мами знову інші плани…
Фото ілюстративне – psyhologies.
