Весілля мого старшого брата ми гучно відсвяткували, після чого він з’їхав з батьківської квартири і з своєю дружиною пішли жити на знімну квартиру. Я раділа і за щастя брата, і за те, що тепер вдома буде більше місця. Але радіти мені довелося недовго, бо незабаром мій брат вирішив повернутися – і не один, а з дружиною.
Живемо ми в двокімнатній квартирі, і як нам п’ятьом (батьки, брат з дружиною і я) поміститися, не уявляю. Брат проблем ніяких не бачить, крім того, що вдома тісно, але на його думку, звільнити простір повинна саме я. Батьки спочатку мовчали, а тепер підтримують брата.
Мені двадцять один рік, я доучуватися на останньому курсі. Підробляю, але все ще живу з батьками. Мене спочатку виселили на кухню, а тепер взагалі доведеться з’їжджати на іншу квартиру.
Після весілля якийсь час брат в рідній домівці не з’являвся. Він займався своїм сімейним життям, батьки періодичних ходили до них в гості, а я ні, мені там просто не було чого робити. Тим більше, що його дружина мені активно не подобалася.
Нещодавно брат з’явився до батьків на розмову. Мене в бесіду не кликали, тому я вирішила, що мене це не стосується. Виявилося, що я сильно помилилася. Мене це стосувалося безпосередньо. Брат з дружиною вирішили якийсь час пожити тут, в нашій квартирі.
Мама терпляче мені пояснила, що мені доведеться звільнити їм кімнату, адже їх двоє і вони сім’я. А я переїду на кухню, добре, вона досить простора, щоб там помістився диван.
Виявилося, що молодята вже чекають дитину. Однієї зарплати брата на утримання родини не вистачить, тому було прийнято рішення повертатися до батьків.
Батьки погодилися, почався переїзд. Крім дивана потрібно було повісити полки на кухні, щоб розмістити мої підручники, зошити та інші речі, звільнити молодим шафи і ще купа всяких дрібниць. На це ми з батьками витратили всі вихідні.
Ось брат і його дружина переїхали. У моєму житті настали темні часи. Дуже складно зосередитися і займатися, коли повз тебе постійно снують люди, плескає двері холодильника, щось шкварчить або кипить чайник. До того ж на кухню все входили без стуку, що теж дуже незручно. Взагалі-то в сім’ї є правило стукати, коли заходиш в кімнату, але це ж всього-то кухня.
Особливо походи до холодильника дратували вночі. Ось всі засинають – прокидається дружина чоловіка. У неї свій режим дня – вона спить собі цілими днями, а ночами ходить їсти, пити чай, пити. А це постійно світло від нічника, ляскання холодильника, шум чайника, хрускіт, шелест, хлюпання та інший звуковий супровід.
Хоча до народження дитини було ще близько пів року, для немовляти почали купувати придане. Місця в квартирі ставало все менше і менше, тому що крім компактних сорочечок вже купили і громіздке ліжечко, і коляску, і комод, і пеленальний столик. У квартирі стало не розвернутися. В кімнату молодих це все не влазило, тому розпихати по всій квартирі.
Тоді було прийнято рішення віддати моє піаніно. Хоч я і була проти, але піаніно виперли з дому. Брат в серцях кинув, що мені взагалі пора знімати квартиру і привезти піаніно туди. Мама його зупинила, але ввечері вони з татом покликали мене на розмову. Мені запропонували переїхати.
Мама ховала очі і пояснювала, що брат з дружиною чекають дитину, вони не можуть зараз з’їхати. Так склалися обставини. А я нічим не обтяжена, до того ж так мені ж і буде краще, ніхто заважати не стане. Оплачувати мені житло батьки не зможуть, тому що майбутній дитині стільки всього потрібно, от вони і надаватимуть посильну допомогу.
Зі мною ніхто не радився, вони вчинили так, як вигідно і зручно їм, а я зараз залишаюся в найбільш програшному становищі.
Гроші на знімання житла у мене є, але я відкладала їх на зовсім інші потреби. Тепер же, коли навіть батьки просять мене піти з дому, доведеться їх витрачати на оренду. Піаніно, звичайно ж, я візьму з собою. Я взагалі планую всі свої речі забрати відразу, тому що повертатися в їх будинок я більше не збираюся.
Я просто не розумію, чому батьки зробили таку велику різницю між дітьми.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
