– Чоловік вчора сказав, що мати його на пенсію зібралася виходити! – розповідає 38-на Раїса. -Літо хоче допрацювати, а з вересня на заслужений відпочинок. І в її картині світу на пенсії їй повинен допомагати син, уявляєш? Щомісяця підкидати тисяч п’ять. Вона йому так і сказала! На пенсію, говорить, хіба проживеш… За матеріалами
Свекрусі Раїси, Тетяні Едуардівні, влітку має виповнитися шістдесят два роки. Вона звичайна нічим не примітна жінка із зайвою вагою і купою болячок. Виглядає на свої і навіть старше, багато років живе одна в двокімнатній квартирі, нічим не цікавиться, хобі не має.
– Ну якщо не брати до уваги хобі плітки про сусідок і подруг, – уточнює Раїса.
Колись на зорі подружнього життя, відразу після весілля, молоде подружжя жило у Тетяни Едуардівни року півтора, поки вирішували своє житлове питання. Спільне проживання невістки і свекрухи не цукор, звичайно, і відносини тоді напружилися дуже сильно. Роз’їжджалися зі скандалом і майже рік потім не спілкувалися.
Потім відносини поступово виправилися, звичайно, але близькими і рідними людьми невістка і свекруха так і не стали. Коли народилися внуки, Тетяна Едуардівна трохи допомагала, але без особливого завзяття. Якщо просили посидіти, не відмовлялася, але ініціативи не проявляла.
– Так ми просили щось кілька разів за весь час, від сили раз десять, може бути! – пояснює Раїса.
– Тільки в абсолютно безвихідних ситуаціях! Кілька разів вона забирала дітей з саду, тиждень сиділа зі старшим, поки я була в пологовому будинку. Потім якось раз зі старшим ми в лікарню потрапили – вона залишилася з молодшим, однорічним. А, ну в останні три роки з собакою нашою сидить, коли ми їдемо у відпустку. Ось і вся допомога …
Раїса вважає, що вони з чоловіком чудово впоралися і без допомоги ззовні. Дітей виростили, їм уже тринадцять і дев’ять років, кредит за свою квартиру виплатили дачу купили. У планах – упорядковувати дачу і брати ще одну квартиру, на майбутнє, хоча б невелику. Може бути, дітям на старт, може, собі на старість …
Зараз свекруха і невістка підтримують важливий нейтралітет, вітають один одного зі святами кілька разів на рік. В основному Тетяна Едуардівна спілкується з сином: дзвонить, дізнається новини, повідомляє свої.
А тепер ось у свекрухи пенсія на горизонті, і вона, виявляється, чекає допомоги від сина. У неї одних постійних ліків на кілька тисяч. Плюс потрібно купувати харчування, взуття, одяг, господарські товари, оплачувати житлово-комунальнi господарства, стригтися, ремонтувати взуття та лікувати зуби. І це ще далеко не повний перелік витрат, звичайно.
А якщо ще якийсь форс-мажор у вигляді платної операції, тоді і зовсім справа погана.
– Ну всі пенсіонери якось живуть же! – обурюється Раїса. – Мої батьки, наприклад. Вони взагалі в області, у них пенсія копійчана. І вони навіть не думають просити грошей у мене! .. Та я впевнена, навіть якщо я раптом надумаю їм щось давати, вони відмовляться навідріз … При цьому якось не бідують. Ліки купують, одягаються, харчуються нормально!
Раїса з чоловіком обоє працюють, однак доходи розписані вже давно, і викроїти з бюджету дві чи п’ять тисяч щомісяця вельми проблематично. Ні, можна, звичайно – якщо не їздити у відпустку два рази в рік, або скасувати спорт у дітей, або плюнути вже на дачу, або не брати в кредит квартиру.
– Значить, скасувати! – міркує чоловік Раїси. – Або плюнути. Або не брати! Все-таки це мама, і відмовити їй у допомозі я не можу!
Сина Тетяна Едуардівна, до слова сказати, ростила одна з дванадцяти років. Але Раїса не бачить в цьому особливого героїзму. Ніяких особливих вкладень свекруха не робила, чоловік Раїси навчався безкоштовно, ріс по таборах, як всі діти того часу.
– Не можеш їй відмовити? Прекрасно! – злиться на чоловіка Раїса. – Тоді ось іди і зароби на маму додатково. Без урізання витрат на сім’ю. А що? Я вважаю це справедливим! Твоя мама – це твій обов’язок, причому тут я і діти?
Як вважаєте, чи прийнятно батькам, які отримують досить пристойну пенсію, звертатися до дітей за допомогою?
Це нормальна постановка питання – я, мовляв, виходжу на пенсію з першого числа, мені потрібна допомога, готуйся платити мені стільки-то щомісяця??
Або це нахабство з боку батьків?
Все-таки дорослим дітям зараз теж непросто. На них кредити, діти малі, купа проблем, платне навчання і медицина, відсутність впевненості в завтрашньому дні і будь-яких гарантій.
Нормальні батьки повинні виживати якось самі.
Чи згодні? Що думаєте?
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
