Відому українську телеведечу Наталію Мосейчук “помітили” в росії – слідчий комітет відкрив на неї карну справу за екстремізм.
«Те, що вони порушують карні справи, це їхня логіка дій» – сказала Наталія Мосейчук в ефірі інформаційного марафону «Єдині новини» і повідомила, що отримує на свою адресу тисячі погроз і звинувачень в нацизмі.
Наталія Мосейчук в прямому ефірі розповіла про те, ким є насправді. Говорила російською мовою, щоб населенню окупантів було зрозуміліше.
«Ваші голови задурені і ви перестали жити в реальності» – сказала телеведуча до тих, хто погрожує їй і її матері.
До 79-річної мами Наталії Мосейчук телефонували з фсб, щоб запитати, чи знає вона, до чого закликає її донька з екрану телевізора.
«Моя мама народилася в погребі в 1943 році. Мій батько народився в погребі в 1941 році, коли фашисти почали війну проти України, проти Радянського Союзу. Моя мама і тато, яким зараз 79 і 81 рік і зараз сидять в погребі і перечікують ваші бомбардування. Ось така іронія долі.
Щодо нацизму… Моя мама вчителька, вона вчила російській мові, математиці, читання багатьох ваших дітей, яким зараз за п’ятдесят. Вона викладала в Угорщині, мій батько тоді служив. Я добре знаю, що вона викладала в класі дітей льотчиків, і мама часто розповідала, що у неї був клас 25 дітей вертольотчиків і всі були відмінниками. Вона казала – я так любила займатися з цими дітьми, там не було кому поставити четвірку».
Мосейчук звернулася до цих дітей, яким уже приблизно по п’ятдесят років.
«Ви напевно командири, ви пішли по стопах своїх батьків. Знайте, в Україні ви бомбите свою першу вчительку, яка сидить в погребі. Вчительку, яка вчила вас доброму, розумному і вічному і вона точно не нацист, вона точно не фашист» – сказала телеведуча.
Вона зізналася, що сама є російськомовною українкою, яка вивчила українську мову аж на третьому курсі.
«Тут нацистів ви не знайдете, тут живуть добрі, працелюбні люди. Послухайте перехоплені розмови ваших солдатів, які кажуть – ми зайшли до них в будинки і “мама, як вони класно живуть, мама, вони так багато живуть”.
Так, ми живемо добре, не дивлячись на війну на Донбасі ми почали відроджуватися, ми згуртувалися навколо нашого президента, ми правда почали працювати. Наша країна ще трохи і ми б увійшли в фазу розквіту – ви завадили. А зараз ви приїжджаєте на Київщину, приганяєте туди 200 вантажівок і набиваєте їх тим, що ми заробили – плазмами, кавомолками, телевізорами, холодильниками. Ви злодії… Навіщо ви це робите? Згадайте, хто вас вчив розумному, доброму і вічному. Вас вчила українка Анна Миколаївна Петросенко, і нічому поганому вона вас не навчила, ніякому фашизму».
Фото – скрін з відео.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна