Наші відважні і героїчні захисники 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади взяли в полон російського підполковника – начальника групи інформаційно-психологічної протидії військової частини, яка дислокується у Північній Осетії.
Джерело: військовий 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ярослав Галас у Facebook.
Пряма мова Галаса: “Новий полонений 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, котрого взяли в ході сутички з підрозділом 58-ї армії РФ. Постійне місце дислокації в/ч 47084 – м. Владикавказ, республіка Північна Осетія – Аланія.
Начальник групи інформаційно-психологічної протидії військової частини 47084 російської армії Кошель Александр Олегович. Військове звання – підполковник”.
Деталі: За словами Ярослава Галаса, одразу після взяття Кошеля в полон росіяни-окупанти кинули значні сили на його визволення. Зокрема, підняли авіацію, яка завдала вогневого удару по українських штурмовиках. Повідомляється, що внаслідок ворожого вогню ніхто не постраждав, а аполоненого доставили в безпечне тилове місце.
Під час особистого огляду бійці 128 бригади з подивом виявили, що підполковник Кошель носить спідню білизну й шкарпетки з позначками “Збройні Сили України”.
Ярослав Галас пояснив досить таки відчайдушні спроби ворога визволити полоненого українських військових тим, що Кошель був на прямому зв’язку з командуючим 58 армії РФ генерал-лейтенантом Михайлом Зуськом, котрому доповідав щоденно.
Сам Зусько, за даними наших захисників, родом із України – із невеличкого с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області.
На даний час він воює проти України. 58 армія РФ намагалася просунутися вглиб нашої території на Миколаївському напрямку, але півтора тижні тому була вщент розбита нашими могутніми Збройними силами України.
Зараз полонений Кошель дає покази нашим контррозвідникам.
Ми пишаємося українською армією. ЗСУ ведуть нас до Перемоги.
Джерело – Українська правда.
Фото – сторінка Ярослав Галас у Facebook.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна