Зараз, щиро кажучи, я навіть ненавмисне дуже заздрю тим жінкам, які знайшли своє жіноче щастя, а відповідно і сімейне, у шлюбі.
Я завжди вважала свій шлюб досить таки вдалим і надійним.
Згодом вийшла я заміж ще зовсім молодою, це ще ранній вік для дівчини, у 20 років за хлопця з сусіднього під’їзду.
У нас було взаємне щире кохання і незабаром ми з Сергієм одружилися.
Скоро з’явився на світ Миколка, а через 3 роки Романчик, два наших улюблених синочка, в яких ми не чули душі. Жили ми добре з Сергієм, весело, сперечалися дуже рідко.
І мені так подобалася моє життя, що часто сама собі заздрила навіть.
Так минуло довгих та щасливих 25 років нашого щасливого сімейного життя.
Синочки наші виросли, згодом вже одружилися.
А ми насолоджувалися спілкуванням один з одним і з нетерпінням чекали маленьких та рідних онуків, яким були готові навіть небо прихилити.
І якось я навіть сама не зрозуміла, коли в наше сімейне життя прийшли зміни, на жаль, вони були не на краще зовсім.
Ні, звісно, що мій чоловік залишався таким же в стосунках, але він вирішив кардинально поміняти свій імідж.
Так би мовити, омолодитися, наче. Це було дуже неочікувано і несподівано для мене.
Сергій почав відвідувати салони краси, одягатися в фірмових магазинах, чого раніше за стільки років нашого сімейного.
Гроші ми мали хоч і не великі, але відкладали останні роки чимало, адже діти нашої допомоги вже не потребували, вони говорили, що ми їх в життя вивели, а тепер маємо трохи пожити для себе, і вони самі нам допомагали, адже обоє синів мали гарні статки.
А коли у чоловіка був ювілей, то він виголосив тост:
– За нове та яскраве життя!
Тоді, я навіть уваги на ці слова не звернула. не розуміла, що в той час все змінюється для мене і вже, як раніше, ніколи не буде.
Чоловік мій почав приходити з роботи пізно в якомусь аж надто піднесеному настрої.
Я, правду кажучи, тоді навіть подумати не могла, що причиною цього стане інша жінка, я б ніколи в це не повірила.
Якось в парку до мене підійшла молода дівчина з проханням просто поговорити.
Я її зовсім не знала, бачила вперше в житті, але на розмову погодилася, було цікаво, що ж я від неї можу почути.
Вона спочатку мовчала, було видно, що вона хвилюється, не може зібратися, старається підібрати якісь слова.
А я в цей час її з цікавістю розглядала.
На вигляд їй було близько 30 років, не більше, досить таки симпатична, гарно одягнена, видно зі смаком.
Я терпляче чекала, але замість слів у неї полилися сльози.
Незабаром, по її словах, я зрозуміла, що вона дуже кохає мого чоловіка, і вони близько року зустрічаються.
У них взаємні почуття, але Сергій мені нічого не говорить, так, як боїться, що я сильно засмучусь, що це мене зовсім розчарує.
Але наступну фразу я зовсім не готова була почути від цієї жінки:
– Ви ж з чоловіком добре прожили своє життя, так дайте і іншим таке щастя, він вас не кохає більше, він зі мною щасливий.
Я не знала як на все це реагувати, що їй сказати на це, та й не могла повірити, що це відбувається зі мною, лише в думках заспокоювала себе, що, можливо, це ще все неправда.
Та я таки мовчки встала і просто пішла від неї додому.
Чоловікові своєму я зовсім нічого не сказала. Він виглядав таким щасливим та радісним, але тепер я знала справжню причину і мені було сумно надто від цього, адже радів він через неї, а не через мене.
Через кілька днів ми відзначали в невеличкому 25 років з дня нашого весілля. І я зважилася на розмову.
Тільки попередила чоловіка відразу, що мені потрібна тільки правда. Він зізнався, що цю дівчину вже давно щиро кохає, а зі мною живе тільки з почуття вдячності за наше життя і наших діток.
Я не стала влаштовувати суперечок, не розбиралася в усьому, а просто відпустила його. З чуток я дізналася, що вони до сих пір живуть разом. Але наскільки триватиме ця ідилія, я не знаю.
Вони щасливі, а мене все частіше охоплює смуток. Чи я вірно вчинила, коли відпустила його?
Дуже часто хочу його повернути, адже ми такі щасливі були. Чи можу я це ще зробити, адже просто відмовилася від свого щастя?
Фото ілюстративне.